ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 25/325
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чупруна В.Д.,
суддів : Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Оболонському районі м. Києва
на ухвалу від 08.08.2002 господарського суду
м. Києва
у справі № 25/325
господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва
до відповідачів: - приватного підприємства
“Діоніс”;
- приватного підприємства
“Севен”,
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін
від позивача: Лазаренко В.Л.
від відповідачів: Шестак В.М.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у справі №
25/325 припинено провадження у справі за позовом ДПІ у
Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства “Діоніс”
і приватного підприємства “Севен” про визнання недійсною усної
угоди, укладеної між відповідачами згідно з рахунком-фактурою №
124 від 06.12.2000, податковою накладною № 124-12 від
07.12.2000, видатковою накладною № 101 від 07.12.2000 та
платіжним дорученням № 117 від 27.12.2000, на підставі п. 11 ст.
80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) у зв”язку з відсутністю предмету
спору.
У Х В А Л А суду мотивована тим, що позивач не надав суду
доказів існування усної угоди, оскільки факт здійснення оплати
відповідачем-2 за проданий йому товар через кілька днів після
отримання товару не відповідає положенням ч. 2 ст. 43 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15) , т.я. така умова розрахунку виключає
одночасність укладання та виконання угоди.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва в касаційній скарзі просить
скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2002 і
передати справу до господарського суду м. Києва для розгляду по
суті, посилаючись на неправильне застосування господарським
судом м. Києва норм процесуального права (п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) ),
оскільки факт укладення спірної угоди підтверджено матеріалами
справи і не заперечується жодною з сторін, а якщо існує угода,
то існує і предмет спору.
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь
його представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу та заперечення представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та правильність застосування
господарським судом першої інстанції норм процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2001
між відповідачами було досягнуто згоди по всіх суттєвих умовах
договору купівлі-продажу продукції (найменування, кількість та
вартість продукції), про що свідчать рахунок-фактура № 124 від
06.12.2000, та платіжне доручення № 117 від 27.12.2000 з
посиланням на нього. При цьому, спірна угода була виконана
відповідачами, але не в момент її укладення, а наступного дня,
коли покупцеві (другому відповідачеві) було відвантажено товар,
про що свідчить видаткова накладна № 101 від 07.12.2000.
Припиняючи провадження у справі на підставі п. 11 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12) ,
господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо
відсутності предмету спору, виходячи з наступного.
Визначення поняття “угода” надане в ст. 41 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15) , згідно з якою угодами визнаються дії
громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав і обов”язків.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах;
а відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути укладено як шляхом складання єдиного
документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами,
телеграмами, телефонограмами та інш., підписаними стороною, яка
їх надсилає.
Факт укладання угоди купівлі-продажу продукції згідно з рахунком-
фактурою № 124 від 06.12.2000, податковою накладною № 124-12 від
07.12.2000, видатковою накладною № 101 від 07.12.2000 та
платіжним дорученням № 117 від 27.12.2000 і виконання останньої
відповідачами встановлено самим господарським судом (абз.4-й 2-ї
сторінки ухвали господарського суду від 08.08.2002), у зв”язку з
чим висновки господарського суду щодо відсутності доказів
існування спірної угоди суперечать як вимогам чинного
законодавства (ст.ст. 41,42, 153, 154 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15) ), так і висновкам самого суду, викладеним в
оскаржуваній ухвалі.
За таких обставин, форма, в якій була укладена спірна угода, не
спростовує самого факту укладення угоди і може лише вплинути на
висновки господарського суду щодо відповідності спірної угоди
вимогам чинного законодавства при вирішенні спору по суті.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої
інстанції щодо відсутності предмету спору не відповідають
обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв”язку з
чим ухвала господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у справі
№ 25/325 підлягає скасуванню, а справа – передачі до
господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Під час розгляду справи господарському суду необхідно всебічно і
повно перевірити фактичні обставини справи і прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2002 у
справі № 25/325, а справу передати до господарського суду м.
Києва для розгляду по суті.
Головуючий В.Чупрун
Судді О.Глос
Г.Жаботина