ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 21/715
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Цвігун В.Л.
за участю представників від позивача – належно
сторін повідомлені про час і місце
розглянувши у відкритому розгляду касаційної скарги у
судовому засіданні в м. засідання не з’явилися.
Києва від відповідача - Лукацька Л.Г.
д. від 2.04.2002 № 10-2218/779
касаційну скаргу Державної податкової
адміністрації України
на ухвалу від 22.08.2002 Київського
апеляційного господарського
суду
та касаційну скаргу Малого приватного підприємства
“Фірма Лірен”
на постанову від 4.09.2002 Київського
апеляційного господарського
суду
у справі № 21/715 Господарського суду м.
Києва
за позовом Малого приватного підприємства
“Фірма Лірен”
до Державної податкової
адміністрації України
про визнання недійсним рішення ДПА
України від 06.09.2001 №
5806/6/25-0315.
Малим приватним підприємством “Фірма Лірен” у вересні 2001 р.
заявлений позов про визнання недійсним рішення Державної
податкової адміністрації України від 06.09.2001 № 5806/6/25-
0315, яким залишене без змін рішення ДПІ в Орджонікідзевському
районі м. Запоріжжя від 6.06.2001 № 65/23-3/13629231/181 про
застосування до МПП “Фірма Лірен” фінансових санкцій в сумі
6188,20 грн. за використання одержаних в установі банку
готівкових коштів не за цільовим призначенням. Позовні вимоги
обґрунтовані приписами статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та вимогами підпункту 4.4.1. статті 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2001 року, що
прийняте суддею Шевченко Е.О. відмовлено у задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним рішення Державної податкової
адміністрації України від 06.09.2001 № 5806/6/25-0315 через його
відповідність приписам статті 106 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 3 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
та Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки”.
Київський апеляційний суд у складі головуючого Алданової С.О.,
суддів Кошіля В.В., Карася О.В. ухвалою від 22.08.2002р. прийняв
апеляційну скаргу МПП “Фірма Лірен” до провадження, відновивши
при цьому позивачеві строк для подачі апеляційної скарги.
Київський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Алданової С.О., суддів Кошіля В.В., Карася О.В. постановою від
4.09.2002р перевірене рішення Господарського суду м. Києва
залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Малого
приватного підприємства “Фірма Лірен” залишив без задоволення.
Ще до прийняття постанови апеляційного суду, Державна податкова
адміністрація України, звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій оскаржується ухвала
апеляційного суду від 22.08.2002 року і просить цю ухвалу
апеляційного суду скасувати як таку, що винесена з порушенням
норм господарського процесуального права. Податкова
адміністрація посилається на невірне застосування апеляційним
судом вимог статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, приписами якої передбачено, що апеляційна
скарга подається, а апеляційне провадження вноситься протягом
десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частину рішення – з дня підписання
рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього кодексу.
Водночас ДПА зауважує на тому, що відновлення пропущеного строку
і подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців з
дня прийняття рішення місцевим господарським судом, і наголошує
на тому, що Київський апеляційний господарський суд відновив МПП
“Фірма Лірен” строк для подачі апеляційної скарги лише
22.08.2002р, тобто за межами трьохмісячного терміну.
Мале приватне підприємство “Фірма Лірен” оскаржило постанову
апеляційного суду до Вищого господарського суду України. Вважає,
що постанова Київського апеляційного господарського суду від
4.09.2002р. прийнята з порушенням матеріального права. Просить
Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів
справи у касаційному порядку, скасувати постанову як таку, що
прийнята з порушенням норм матеріального права. При цьому
заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційним судом
не взято до уваги положення пункту 4.4.1статті 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
приписами якого визначено, що у разі коли норма закону чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та
обов'язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як
платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах
апеляційного узгодження приймається на користь платника
податків. Підприємство наголошує на тому, що Указ Президента
України “Про застосування фінансових санкцій за порушення норм
регулювання обігу готівки”, на підставі якого до позивача були
застосовані фінансові санкції, не може бути застосований при
винесенні оспореного рішення податкової служби, оскільки не є
законом, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Вищий господарський суд України переглянув доводи касаційної
скарги, заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення
представника відповідача, який підтримав свої доводи,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки господарськими судами і відзначає наступне.
Судом першої і апеляційної інстанції встановлено, що державною
податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог
Порядку ведення касових операцій у національній валюті в
Україні, в наслідок якої до позивача застосовані штрафні санкції
за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не
за цільовим призначенням у розмірі витраченої готівки – 61188,20
грн. на підставі статей 1, 2 Указу Президента України “Про
застосування фінансових санкцій за порушення норм регулювання
обігу готівки”, про що відповідачем було винесене рішення від
6.06.2001 № 65/23-3/13629231/181.
Рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій
області від 20.07.201 № 2636/10/25-020 оскаржуване рішення ДПІ в
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було залишене без змін,
а скарга МПП “Фірма Лірен” без задоволення.
Рішенням Державної податкової адміністрації України рішення ДПІ
в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 6.06.2001 № 65/23-
3/13629231/181 та рішення Державної податкової адміністрації у
Запорізькій області від 20.07.2001 № 2636/10/25-020 були
залишені без змін, а скарга МПП “Фірма Лірен” без задоволення з
тих підстав, що податкові органи правомірно застосували до МПП
“Фірма Лірен” санкції, передбачені Указом Президента України
“Про застосування фінансових санкцій за порушення норм
регулювання обігу готівки”.
12.06.1995р. з метою подальшого вдосконалення організації
готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення
ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської
діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у
національній валюті, посилення відповідальності за додержання
ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх
зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами був
виданий Указ Президента України “Про застосування фінансових
санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”.
Названим Указом встановлена відповідальність за використання
одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим
призначенням.
Факт використання МПП “Фірма Лірен” одержаних в установі банку
готівкових коштів не за цільовим призначенням 6188,20 грн.
встановлений Господарським судом м. Києва і не заперечується
сторонами.
Відповідно до статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Укази Президента України є обов’язковими до виконання на
території України. Вирішення питання про відповідність чи
невідповідність нормативних актів, в тому числі і Указів
Президента України, Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є
виключною компетенцією Конституційного суду України, що
передбачено статтями 147,150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Указ Президента України “Про застосування фінансових санкцій за
порушення норм регулювання обігу готівки”, на підставі якого до
позивача застосовані штрафні санкції за використання одержаних в
установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, не
скасований, не визнаний неконституційним, і відповідно його
норми не суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Розділ ІІ Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
містить перелік покладених на органи
державної податкової служби функцій, до яких, зокрема,
відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із
споживачами з використанням електронних контрольно-касових
апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів
готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари,
роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про
державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та
ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення
окремих видів підприємницької діяльності. Відповідно до приписів
пунктів 7, 8 статті 11 зазначеного Закону, органам державної
податкової служби надано право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку і
розмірах, встановлених законом, а також стягувати до бюджетів та
державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних
санкцій у порядку, передбаченому законом.
За таких обставин справи місцевим господарським судом та
Київським апеляційним судом дана вірна юридична оцінка
правомірності застосування ДПІ в Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя приписів Указу Президента України “Про застосування
фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”
при винесенні оспорюваного рішення ДПІ від 6.06.2001 № 65/23-
3/13629231/181 про застосування до МПП “Фірма Лірен” фінансових
санкцій в сумі 6188,20 грн. за використання одержаних в установі
банку готівкових коштів не за цільовим призначенням.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2002 було
порушене касаційне провадження за касаційною скаргою Державної
податкової адміністрації України на ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 22.08.2002. За надходженням
касаційної скарги МПП “Фірма Лірен”, вона була залучена до
матеріалів справи, оскільки у разі оскарження декількома особами
у встановленому Господарським процесуальним кодексом України
порядку актів апеляційного господарського суду, касаційною
інстанцією приймається до провадження скарга, яка була подана
першою, а інші приєднуються до матеріалів справи.
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової
адміністрації України на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 22.08.2002р., якою прийнято до
провадження апеляційну скаргу МПП “Фірма Лірен” та відновлено
позивачеві строк для подачі апеляційної скарги підлягає
припиненню з тих підстав, що згідно статті 111 13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали апеляційного
господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку
у випадках, передбачених цим Кодексом. Оскарження ухвали, якою
відновлюється пропущений строк та приймається до провадження
апеляційна скарга, не передбачене чинним господарським
процесуальним законодавством.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
4.09.2002 у справі № 21/715 залишити без змін.
Касаційну скаргу Малого приватного підприємства “Фірма Лірен”
залишити без задоволення.
Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової
адміністрації України на ухвалу від 22.08.2002 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 21/715
господарського суду м. Києва припинити.
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді Т.Дроботова
В.Цвігун