ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 17-3-23/01-10346
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Грека Б.М. – (доповідача у справі),
суддів : Черкащенка М.М.,
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Жовтневому районі м. Одеси
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 28.05.2002
у справі № 17-3-23/01-10346
господарського суду Одеської області
за позовом СК ТОВ “Укрферрі”
до відповідачів: - Державної податкової інспекції
у Жовтневому районі м. Одеси
- Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків м.
Одеси
- Управління державного
казначейства в Одеській області
про відшкодування ПДВ в розмірі 342 147
грн. Та пені в розмірі 1 292,95 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – не з’явилися
відповідача – Шивцов В.М. – за довіреністю 13.11.2002 № 18607/10-
0
Підприємством заявлено позов
про повернення ПДВ за період
з.03.2001 р. по червень 2001 р. на загальну суму 342 147 тис.
грн. та процентів на вказану бюджетну заборгованість на загальну
суму 12 923, 95 грн., а також сплачений надлишково за платіжним
дорученням № 1405 від 13.10.2000 податок на додану вартість
згідно податкової декларації за вересень 2000 р. на суму 35 872
грн. шляхом зарахування в рахунок податку на прибуток.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.2002 у
справі № 17-3-23/01-10346 (суддя С.В. Владимиренко) позов
задоволено: зобов’язано ДПІ в Жовтневому районі м. Одеси надати
до УДК у Одеській області висновок для повернення з Державного
бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ, а також
зобов’язано УДК у Одеській області повернути з Державного
бюджету заборгованість по ПДВ.
Ухвалою від 11.03.2002 по вказаній справі в порядку ст.ст. 86,
89 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
змінено п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 (головуючий – суддя Бандура Л.І, судді: Поліщук Л.В.,
Воронюк О.Л.) зазначене рішення залишено без змін з тих самих
підстав.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових
актів, з мотивів невірного застосування положень підпункту 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Окрім того, при прийнятті судових рішень не взято до уваги наказ
ДПА України “Про положення контролю за проведення встановленого
порядку відшкодування податку на додану вартість” від 25.03.1998
№ 139, та лист ДПА України “Про відшкодування податку на додану
вартість” від 15.07.1998 № 8460/10/23-111-1.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
ДПІ, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній
фактичних обставин справи правильність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Відповідно до підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
При розгляді справи господарським та апеляційним встановлено, що
за наслідками господарської діяльності підприємства різниця між
загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового
кредиту має від’ємне значення та становить 342 147 грн.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Так, в судових актах встановлено, загальна сума відсотків
становить 12 923, 95 грн. та зобов’язано ДПІ подати
територіальному органу державного казначейства України
відповідний висновок.
Окрім того, в судових актах встановлено, що підприємством по
податковій декларації за вересень 2000 р., платіжним дорученням
№ 1405 від 13.10.2000 сплачено надлишковий податок на додану
вартість на суму 35 872 грн.
Проте, в обґрунтування вимог щодо надання висновку про суми
відшкодування ПДВ та відсотків мотивів не наведено.
Колегія суддів зазначає, що за Законом України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на
отримання бюджетного відшкодування та нарахування на суму
бюджетної заборгованості відсотків не ставиться у залежність від
тієї обставини, чи був податковим органом поданий
територіальному органу Державного казначейства України
відповідний висновок, про який йдеться у пункті 5 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 №
209/72.
Згідно п. п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного законом строку вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Колегія суддів зазначає, що місцевий та апеляційний господарські
суди, встановивши загальну суму бюджетної заборгованості по ПДВ
згідно податкових декларацій за період з.03.2001 р. по червень
2001 в сумі 342 147 грн. не дослідили розрахунки коригування сум
ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ за квітень 2001,
відповідно до якої відшкодуванню протягом трьох звітних періодів
належало 44 912 грн. (а.с. 87 – 88).
Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що розрахунок
процентів, які підлягають відшкодуванню – є невірним.
Частиною 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що письмові докази подаються в
оригіналі або належним чином засвідченій копії.
З матеріалів справи вбачається, що наявні у справі докази не
відповідають вимогам зазначеної вище норми, оскільки копії
документів не є належним чином засвідчені, що є порушенням норм
процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
В силу приписів частини 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обставини
справи встановлено не повно, а отже справа підлягає передачі на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення
обставин справи, прав та обов’язків сторін і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-8,
п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Одеси від 27.06.2002 № 11469/10-0 – задовольнити
частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 та рішення господарського суду Одеської області від
04.03.2002 у справі № 17-3-23/01-10346 – скасувати, а справу
передати на новий розгляд господарському суду Одеської області.
3. Матеріали справи № 17-3-23/01-10346 надіслати до
господарського суду Одеської області.
Головуючий – суддя Б.Грек
Судді М.Черкащенко
В.Чупрун