ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2003 Справа N 12/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів :
за участю представників:
позивача - присутній,
відповідачів - присутні,
третьої особи без
самостійних вимог - не з'явився
на стороні позивача
третіх осіб без
самостійних вимог - не з'явилися
на стороні відповідачів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу МПП "Л"
на постанову Київського
апеляційного від 11.11.2002
господарського суду
у справі 12
за позовом МПП "Л -92"
до до ІФ та ТОВ "Т"
треті особи баз
самостійних вимог: Фонд державного майна України
на стороні позивача - СКТБ ІФ;
- ІЕ;
на стороні відповідачів - НДІ ПЕ;
ВАТ "НВП "С"
про визнання частково недійсним
установчого договору від 05.07.99
"Про створення та діяльність ТОВ "Т"
Рішенням від 09.04.2002 господарського суду м.Києва позовні вимоги
задоволено - на підставі ст.15 Закону України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
визнано недійсним
оспорюваний установчий договір в частині участі в товаристві ІФ у
зв'язку з неправомірним внесенням останнім до статутного фонду
другого відповідача приміщень, вимірювального та технологічного
устаткування, закріпленого за першим відповідачем на праві
оперативного управління та переданого НАН України державою у
безстрокове безоплатне користування без права зміни форми
власності.
Постановою від 11.11.2001 Київського апеляційного господарського
суду) рішення скасовано, в позові відмовлено з посиланням на
передачу першим відповідачем до статутного фонду другого
відповідача внеску у вигляді права користування приміщеннями,
вимірювальним та технологічним устаткуванням, а ч.3 ст.13 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
не встановлено
заборон щодо здійснення таких внесків.
МПП "Л" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати,
первісне рішення залишити без змін, оскільки вважає, що згідно зі
ст.26 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
учасник
господарського товариства має право передати в рахунок свого
внеску право користування належним йому майном, однак відповідно
до ч.10 ст.15 Закону України "Про наукову та науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
майно, право користування яким передано у
статутний фонд другого відповідача, першому відповідачу не
належить на праві власності, а передано у безстрокове користування
на праві оперативного управління, внаслідок чого ІФ як установа
Національної академії наук України не мав розпоряджатися майновими
правами держави.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла
висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а
оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін рішення
суду першої інстанції з наступних підстав.
На спірні правовідносини колективної власності, які пов'язані з
формуванням статутного фонду господарського товариства - другого
відповідача за рахунок майнових прав держави - права користування
майном, переданим ІФ на праві оперативного управління, поширюється
дія ст.ст.4, 26, 39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
ст.15 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
та п.3 ст.7 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, чим спростовуються помилкові
посилання суду апеляційної інстанції на норми ч.3 ст.13 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, які не
стосуються предмету даного немайнового господарського спору.
Судом першої інстанції на підставі установчих документів першого
відповідача та інших наявних у справі доказів встановлено передачу
першим відповідачем як співзасновником до статутного фонду другого
відповідача в якості внеску прав користування майном, яке є
державною власністю, передане Національній академії наук у
безстрокове користування та закріплене за ІФ як державною
бюджетною установою на праві оперативного управління.
Помилкові висновки суду апеляційної інстанції про відсутність
підстав для задоволення позову грунтуються на тому, що першим
відповідачем передавалося до статутного фонду новоствореного
господарського товариства не майно, власником якого є держава, а
право користування цим майном.
Однак, при цьому судом не враховано, що згідно з ч.2 ст.26 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
учасник господарського
товариства має право передати в рахунок свого внеску право
користування належним його майном. Однак, відповідно до ч.10 ст.15
Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
та ч.1 ст.39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майно (приміщення, технологічне устаткування тощо), право
користування яким передано до статутного фонду другого
відповідача, є об'єктом права державної власності, переданим НАН
України у безстрокове користування та закріплене за Інститутом
фізики напівпровідників на праві оперативного управління, тобто не
належить інституту на праві власності. Відповідно до ст.4 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
розпоряджатися зазначеним
майном, в т.ч. і шляхом передачі права користування ним іншим
особам має право лише держава як єдиний легітимний власник майна,
закріпленого за установами Національної академії наук України.
Водночас колегія враховує, що згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
державні установи, що перебувають на
державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими
актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право
самостійно розпоряджатися лише доходами від такої діяльності і
майном, придбаним за рахунок цих доходів. В даному випадку перший
відповідач як державна наукова установа самостійно розпорядився
майновими правами, власником яких є держава, що суперечить
законодавству України про власність ( 697-12 ) (697-12)
та п.3 ст.7 Закону
України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, згідно
якого засновниками підприємств із змішаною формою власності з боку
держави виступають державні органи приватизації - Фонд державного
майна України та його регіональні відділення та представництва.
Судом першої інстанції зафіксовано відсутність отримання першим
відповідачем дозволу ФДМ України на передачу майнових прав держави
в якості внеску до статутного фонду другого відповідача, що не
спростовано апеляційним господарським судом в оскаржуваній
постанові.
Право володіння, користування та розпорядження майном є
невід'ємними складовими елементами права власності на це майно,
чим спростовуються висновки суду апеляційної інстанції, які
грунтуються на помилковому розмежуванні права користування та
розпорядження майном.
З огляду на те, що підставою скасування рішення від 09.04.2002
судом апеляційної інстанції стало помилкове застосування останнім
ст.15 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
та ч.3 ст.13 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, а судом першої інстанції встановлено
неправомірність внесення першим відповідачем до статутного фонду
другого відповідача належних державі майнових прав та, як наслідок
невідповідність чинному законодавств оспорюваного установчого
договору в цій частині і ці обставини не спростовано апеляційним
господарським судом, первісне рішення про задоволення позову є
обгрунтованим та відповідає чинному законодавству та фактичним
встановленим обставинам даної справи.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція дійшла висновку про
помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних
правовідносин власності норм матеріального та процесуального
права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню
із залишенням без змін первісного рішення у даній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 26, 39 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст.111-5, 111-7, п.6 ст.111-9, ч.1
ст.111-10, ст.111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу МПП "Л" задовольнити. Постанову від 11.11.2002
Київського апеляційного господарського суду у справі № 12
скасувати, а рішення від 09.04.2002 господарського суду м.Києва у
даній справі залишити без змін.
Стягнути з відповідачів порівну на користь позивача 42 грн. 50
коп. витрат по держмиту, сплаченому за перегляд справи в порядку
касації.
Накази доручити видати господарському суду м.Києва.
Головуючий, суддя
Судді: