ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N 17-3-13/02-4877
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Грека Б.М.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Чупруна В.Д. (доповідача у справі)
розглянувши у приватного підприємства “Основа”
відкритому судовому від 16.10.2002 р. № 35/16-10
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 17.09.2002 р.
у справі № 17-3-13/02-4877
господарського суду Одеської області
за позовом приватного підприємства “Основа”
Державної податкової інспекції
до у Київському районі м. Одеси
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Селютин А.В. (доручення від 13.11.02 р.
№ п-1496/СА),
Алексеєнко О.Г. (доручення від 11.11.02.р.
№ 11/02-н)
від відповідача не з’явились
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.2002р.
(а.с.103-104) позовні вимоги задоволено. Податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Одеси від 27.05.2002 р. №№ 33-26-2/12-26054393-911 та
34-26-2/12-26054393-912 визнані недійсними.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.09.2002 р. (а.с.114-115) рішення суду скасоване і в позові
відмовлено.
Вищий господарський суд України, дослідивши матеріали справи,
проаналізував правильність застосування судом норм податкового
законодавства,
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси
здійснена документальна перевірка фінансово-господарської
діяльності приватного підприємства “Основа”, зокрема стосовно
розрахунків його з товариством з обмеженою відповідальністю
“Конкорд” у І кварталі 2002 року.
За результатами перевірки складено акт № 26-2/12-26054393-25Д
від 15.05.20002 року (а.с.9-13). За наслідками перевірки
донараховано податків на загальну суму 150000 грн.
Скасовуючи рішення суду та відмовляючи в позові, апеляційний суд
виходив з наступного. 10.11.2001 року між ТОВ “Конкорд” і ПП
“Основа” укладено договір № 10/11 купівлі-продажу. ТОВ “Конкорд”
зобов’язаний був передати ПП “Основа” паливно-мастильні
матеріали. Товару отримано на 1374000 грн. (податкова накладна
№ 19 від 31.01.2002 р.). За три тижні до того (10.01.2002 р.)
між сторонами укладено договір № 1 передачі векселя: ПП “Основа”
передає простий вексель номінальною вартістю 300000 грн. в
рахунок отримання товару на суму визначену в договорі № 10/11
від 10.11.2001 р., а ТОВ “Конкорд” приймає цей вексель. Пункт
1.5 Договору передачі векселя ПП “Основа” оформлює індосамент на
векселі і сторони підписують акт прийому-передачі векселя
(а.с.31)
Апеляційний суд дійшов висновку, що передача векселя в даному
випадку не є розрахунковою операцією по оплаті вартості
отриманого товару. Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг
векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
№ 2374-ІІІ від 05.04.2001 року
видавати переказні і прості векселі можна для оформлення
грошового боргу за фактично поставлені товари, виконанні роботи,
надані послуги.
Датою збільшення валових витрат емітента простого векселя –
покупця товарів (робіт, послуг) відповідно до п.п. 11.2.1
п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із
змінами та доповненнями), буде оприбуткування товарів (робіт,
послуг) за ціною, визначеною договором купівлі—продажу, а для
продавця (отримувача векселя) відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3
ст. 11 цього Закону датою збільшення валового доходу, буде
відвантаженя товарів (робіт, послуг). Аналогічно, датою
виникнення права на податковий кредит у емітента простого
векселя – покупця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від
03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) буде дата отримання
податкової накладної, що посвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг), а для продавця (отримувача
векселя) відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону
датою збільшення валового доходу буде відвантаження товарів
(робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що дизельне пальне відвантажене
31.01.2002 р (податкова накладна № 19 від 31.01.2002 р.) на суму
1374000. Апеляційний суд зазначає, що однією із вимог визнання
векселя товаром, необхідно стороні, яка передає вексель не бути
його емітентом. Емітентом має бути третя особа, не сторона в
бартерній угоді.
Справа розглянута за відсутності представника ПП “Основа”.
Доказів належного усвідомлення про день і час слухання у справі
немає (а.с.113-115).
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України відповідно
до вимог ст.ст. 3, 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 11 Закону України”Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 4 Закону України “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
, керуючись ст.ст. 111-5,
111-7, п. 1 ст. 111-9, п. 2 ч. 2 ст. 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Основа” від
16.10.2002р. № 35/16-10 у справі № 17-3-13/02-4877
господарського суду Одеської області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.09.2002 р. у зазначеній справі скасувати.
3. Справу надіслати до Одеського апеляційного господарського
суду для розгляду.
Головуючий Б.Грек
Судді Г. Жаботина
В.Чупрун