ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2002 Справа N 8/329
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.- головуючого
Цвігун В.Л.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали Приватного підприємства
касаційної скарги “Дизель-Центр», м. Полтава
на постанову від 28.08.2002р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/329 господарського суду
Полтавської області
за позовом Приватного підприємства
“Дизель-Центр”, м. Полтава
До Приватної агрофірми
“Полузірська”, с. Полузір”я
Новосанжарського р-ну
Про стягнення 10 077,80 грн.
у засіданні брали участь:
від відповідача – Курилко О. І., довір. від 17.06.2002 р. № 179
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 29.05.2002 р. господарський суд Полтавської області
(суддя Плеханова Л.Б.) порушив провадження у справі № 8/329 за
позовом Приватного підприємства “Дизель-Центр» до Приватної
агрофірми “Полузірська” про стягнення 10 077,80 грн.
Рішенням від 18-20.06.2002 р. господарський суд Полтавської
області позов задовольнив частково: стягнув з відповідача 29,62
грн. пені, в іншій частині позову відмовив.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з наступного:
– слід застосовувати ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки за
договором сторони не встановили фіксований термін платежу; –
позивач не звертався з вимогою про погашення боргу, тому такою
вимогою слід вважати подану ним позовну заяву, яку відповідач
отримав 27.05.2002 р.; – на 11.06.2002 р. відповідач повністю
виконав зобов’язання перед позивачем; – згідно з п. 5.3 договору
і відповідно до Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» підлягає стягненню
пеня за 7 днів прострочення платежу в сумі 29,62 грн.
Постановою від 28.08.2002р. Харківський апеляційний
господарський суд (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді:
Пушай В.І., Олійник В.Ф.) рішення господарського суду
Полтавської області у справі № 8/329 скасував, в частині
стягнення боргу у сумі 5 038,9 грн. провадження у справі
припинив та в іншій частині позову відмовив.
Постанова мотивована тим, що: – сторони не встановили
фіксованого терміну платежу, в зв’язку з чим слід застосовувати
ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; – в зв’язку з відсутністю у
договорі строку платежу право позивача не порушено і підстав для
стягнення штрафу або пені за порушення строку оплати товару не
має; позовна заява не може вважатися вимогою в порядку ст. 165
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
; оскільки після одержання позовної заяви
відповідач оплатив суму основного боргу, в цій частині
провадження у справі підлягає припиненню.
Не погоджуючись з даною постановою, Приватне підприємство
“Дизель-Центр» звернулося з касаційної скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати постанову
в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з
відповідача 5 038,90 грн. штрафу.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що: –
п. 5.1 договору передбачає оплату по факту поставки, отже,
договором строк оплати поставленої продукції визначений моментом
поставки; – відповідач отримав продукцію 12.03.2002 р. згідно з
накладної № 80; – вимога про сплату боргу направлялась
відповідачу, йому був виставлений рахунок на сплату № 80; –
відсутні доводи за якими апеляційна інстанція відхилила докази
позивача щодо встановлення строку платежу.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між
позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу
№ 74 від 11.03.2002р. (далі – Договір) за яким позивач
зобов’язувався передати нафтопродукти, запчастини та шини в
асортименті у власність відповідачеві, а останній зобов’язувався
прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, обумовлену цим
Договором. Відповідач порушив договірні зобов’язання та оплатив
поставлений товар, лише після подання позовної заяви до
господарського суду.
Відповідно до п. 3.6 Договору товар повинен бути переданий
позивачем протягом двох днів з моменту оплати, а у випадку, якщо
товар, переданий позивачем до одержання повідомлення
відповідача, останній зобов’язується прийняти і оплатити згідно
Договору. Згідно з п. 5.1 Договору за переданий товар відповідач
розраховується перерахуванням коштів згідно вартості
поставленого товару оплатою по факту поставки.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції вірно дійшли висновку
про те, що сторони за договором не встановили конкретного
терміну платежу. Таким чином, не визначено моменту в часі від
якого потрібно починати відлік заборгованості відповідача.
В даному випадку нарахування штрафних санкцій неможливе у
зв’язку з невизначеністю початку перебігу заборгованості
відповідача.
Доводи позивача щодо направлення відповідачу вимоги про сплату
боргу у вигляді рахунку № 80 від 12.03.2002 р. не можуть бути
прийняті судом до уваги, оскільки, відповідно до ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, вимога про
сплату боргу позивачем не направлялася.
Рахунок № 80 від 12.03.2002 р. не може вважатися належним
доказом та свідчити про отримання даного повідомлення щодо
необхідності оплатити товар відповідачем.
Крім того, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом обставин справи
та їх повноту, Вищий господарський суд дійшов висновку, що
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
28.08.2002р. у справі № 8/329 прийнята в межах норм
матеріального та процесуального права, тому скасуванню не
підлягає.
З урахуванням наведеного, та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства “Дизель-Центр”,
м. Полтава на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 28.08.2002р. у справі № 8/329 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.08.2002р. у справі № 8/329 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.Л. Цвігун
О.В. Яценко