Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Полякова Б.М.

суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у

м. Полтаві

на постанову від 16.05.2002 р. № 8/17/658П/1

Харківського апеляційного

господарського суду

у справі № 8/17 господарського суду

Полтавської області

за позовом Державної податкової інспекції у

м. Полтаві (далі – ДПІ у

м. Полтаві)

до 1. Приватного підприємства

“Торговий дім “Косметік Парадіз”

(далі – ПП “ТД “Косметік Парадіз”);

2. Приватного підприємства “Ніка”

(далі – ПП “Ніка”)

Про визнання недійсною угоди

в судовому засіданні взяли Калинович О.М. – дов. від

участь представники: 11.11.2002 р.

від позивача: № 5864/9/10-031

від відповідача 1: Даниленко Я.П. – 12.11.2002 р.

від відповідача 2: № 5863/9/10-031

Колотій С.М. – дов. від 15.04.2002

р.

Корнєв І.В. – директор ПП “ТД

“Косметік Парадіз”

не з’явилися

Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ДПІ у м. Полтаві звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання угоди недійсною.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ПП “ТД “Косметік Парадіз” проводив господарську діяльність з ПП “Ніка” та придбав у останнього товарно-матеріальні цінності на загальну суму 235001 грн. у 2000 р., що підтверджують первинні документи, які підписані не встановленою особою. Документи, які свідчать про проведення господарської діяльності ПП “ТД “Косметік Парадіз” з ПП “Ніка”, засновником та директором Архицьким Д.В. та наступним директором ПП “Ніка” Лямцевим Ф.І. не підписувалась та з боку ПП “ТД “Косметік Парадіз” жодних угод про продаж товарно-матеріальних цінностей не укладалося. Дані угоди за своїм змістом та об’єктивній направленості суперечать державним інтересам, так як фактично ПП “Ніка” по відображених операціях продажу товарів у відповідних документах податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 39166 грн. не декларувало та кошти в державний бюджет не сплачувало, а, відповідно, по цих угодах ПП “ТД “Косметік Парадіз” отримало можливість безпідставно зменшити до сплати в державний бюджет податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 39166 грн. та податку на прибуток в розмірі 58750 грн. Угода між сторонами у справі укладена особою не уповноваженою на її укладення, та не була в подальшому схвалена уповноваженою особою відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , чим нанесено шкоду державі та призвело до ненадходження до бюджету коштів в сумі 97916 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2002 р. (суддя – Плеханова Л.Б.) позовні вимоги були задоволені в повному обсязі: визнано недійсною угоду купівлі-продажу між ПП “ТД “Косметік Парадіз” та ПП “Ніка” на поставку у 2000 році товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 235001 грн. Стягнуто з ПП “ТД “Косметік Парадіз” на користь державного бюджету 85 грн. держмита, на користь ДП “Арбітражний ін формаційний центр”, м. Київ 69 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що зазначена угода була укладена особою не уповноваженою на її укладення і не була в подальшому схвалена повноваженою особою, тому не відповідає вимогам ст.ст. 62, 63 Цивільного кодексу України (435-15) , отже підлягає визнанню недійсною згідно ст. 48 вказаного Кодексу. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2002 р. (судді – Філатов Ю.М., Бабакова Л.М., Кравець Т.В.) апеляційну скаргу задоволено, а рішення у справі – скасовано.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що ст. 63 Цивільного кодексу України (435-15) не потребує, щоб схвалення було прямим підтвердженням угоди стороною, від імені якої без належного повноваження діяла інша особа або здійснювалась у визначеній формі. Товари, отримані по угодам, оплачені, що є схваленням угоди. Якщо угода схвалена представниками, вона є дійсною з самого початку (з моменту її укладення). Зазначене свідчить про відсутність порушення сторонами угод купівлі-продажу положень ст.ст. 62, 63 зазначеного Кодексу. Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2002 р., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права при її прийнятті.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій, при прийнятті рішення та постанови у справі за зібраними та оціненими доказами, було порушено норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішення чи постанові господарського суду.

Разом з тим, рішення та постанова прийняті за неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП “Ніка” зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської Ради 29.06.2000 р. (свідоцтво про державну реєстрацію № 272/15 від 29.06.2000 р., державний реєстраційний № 4347 (а.с. 28), свідоцтво Управління статистики № 30998845 від 04.07.2000 р. (а.с. 29). 06.07.2000 р. видана довідка про взяття підприємства на облік платника податків (а.с. 35). 14.07.2000 р. видано свідоцтво № 07276350 про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість (а.с. 34).

ПП “ТД “Косметік Парадіз” та ПП “Ніка” мали договірні відносини купівлі-продажу товарів, які відбувалися на підставі оформлення товарно-транспортних накладних. Згідно наявних у справі накладних, прибуткових касових ордерів та авансових звітів, поставку товарів на адресу ПП “ТД “Косметік Парадіз” підприємство “Ніка” здійснювало в період з 23.02.2000 р. по 22.11.2000 р.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до накладних в період з 23.02.2000 р. по 22.11.2000 р. ПП “ТД “Косметік Парадіз” придбав у ПП “Ніка” товарно-матеріальні цінності на загальну суму 235001 грн.

Рішенням арбітражного суду Донецької області від 29.01.2001 р. скасовано державну реєстрацію ПП “Ніка”, оскільки останнє з 23.11.2000 р. не виконувало вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) та “Про податок на добавлену вартість”.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що угода не відповідає вимогам ст.ст. 62, 63 Цивільного кодексу України (435-15) , а тому на підставі ст. 48 вказаного Кодексу підлягає визнанню недійсною.

Судова колегія зазначає, що згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам звертатися до господарського суду випадках, передбачених законодавчими актами України.

Для органів державної податкової служби таким законодавчим актом є Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) , статтею 2 якого визначено, що основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Стаття 8 цього ж закону містить перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Також однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що несплата податків ПП “Ніка” не є доказом, що сторони мали мету заподіяти шкоду інтересам держави.

ПП “Ніка” за період 23.02.2000 р. по 22.11.2000 р. здійснило більше 20 поставок товарів на адресу ПП “ТД “Косметік Парадіз”, що свідчить про наступне схвалення кожної із наступних угод купівлі-продажу власником підприємства.

Проте, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не отримали оцінки викладені в позовній заяві доводи податкової інспекції про те, що ПП “Ніка” не належним чином зареєстровано. Рішення суду про визнання недійсним статуту ПП “Ніка” прийнято у встановленому чинним законодавством порядку не було. Господарську діяльність ПП “Ніка” з ПП “ТД “Косметік Парадіз” проводило в період державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції не були спростовані доводи позивача про створення ПП “Ніка” з метою здійснення незаконної фінансової господарської діяльності та ухилення від сплати податків. Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України (435-15) недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд не з’ясував обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

До угод, які можуть визнаватися недійсними на підставі вищезазначеної статті, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Доказами спрямованості умислу суб’єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апелційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню.

При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити спір відповідно вимог чинного законодавства України.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2002 р. у справі № 8/17/658П/1 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2002 р. у справі № 8/17/658П/1 скасувати.

3. Рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2002 р. у справі № 8/17/658П/1 скасувати.

4. Справу № 8/17/658П/1 передати до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.