ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2002 Справа N 7/86/1511п/3-2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Механічний ремонтний завод”
на постанову від 23.07.2002 р. № 7/86/1511п/3-2
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 7/86 господарського суду
Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Механічний ремонтний завод” (далі
– ВАТ “Механічний ремонтний завод”)
до Дочірньої компанії
“Укргазвидобування” національної
акціонерної компанії “Нафтогаз
України” в особі філії
Газопромислового управління
“Полтавагазвидобування” (далі – ДК
“Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі філії ГПУ
“Полтавагазвидобування”)
про стягнення 331834,77 грн.
в судовому засіданні взяли Арнаутов Г.М. – дов. від 11.11.2002
участь представники: р.
від позивача: № 688
від відповідача: Перець Б.О. – дов. від 15.08.2001
р.
№ 2-218д
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Механічний ремонтний завод” звернулося до господарського
суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача
155421 грн. 29 коп. заборгованості за поставлену продукцію.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору № 18
від 03.09.1998 р. та специфікації за договором, укладеним між
позивачем та ДП “Полтавагазпром”, позивач виготовив та поставив
металопродукцію, інструмент різного виду ДП “Полтавагазпром”,
згідно накладних на загальну суму 155421 грн. 29 коп.
Факт непогашення заборгованості за поставлену металопродукцію
підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного
сторонами.
Відповідачу була направлена претензія № 315 від 19.07.1999 р.,
яку він визнав в повному обсязі та запропонував стягнути кошти з
його рахунку згідно ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу
України, але сума боргу не була списана з рахунку відповідача в
зв’язку з відсутністю коштів.
Згідно наказу НАК “Нафтогаз Україна” за № 68/294 від 06.11.1998
р. ДП “Полтавагазпром” перетворено у ГПУ “Полтавагазвидобування”
як філіал, а його правонаступником є ДК “Укргазвидобування”.
Позивачем пред’явлена претензія за № 123 від 22.02.2001 р. ДК
“Укргазвидобування”, яка залишена без розгляду.
В процесі розгляду справи господарським судом до моменту
винесення ним рішення у справі позивачем була подана заява про
збільшення розміру позовних вимог до 331834 грн. 77 коп. , в
тому числі 155421 грн. 29 коп. заборгованості за поставлену
продукцію, 94200 грн. збитків і 82213 грн. 48 коп. суми інфляції
та 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2001
р. (суддя – Штофель Т.В.) позовні вимоги були задоволені
частково в сумі 281834,77 грн.: стягнуто 105421,29 грн. боргу,
94200 грн. збитків, 71955,57 грн. інфляційних витрат та 10257,81
грн. річних, – так як відповідач вже перерахував на
розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 50000 грн. В іншій
частині позову рішення не прийняте.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач вимоги ухвал суду від
26.06.2001 р. та від 12.07.2001 р. виконав, позовні вимоги
уточнив в сумі 331834,77 грн., тому заперечення відповідача щодо
невиконання позивачем вимог ухвал господарського суду від
26.06.2001 р. та від 12.07.2001 р., тобто ненадання позивачем
додаткових доказів, що перешкоджає розгляду справи, судом до
уваги не прийняті.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.07.2002 р. (судді – Олійник В.Ф., Такмаков Ю.В., Бур’янова
С.С.) апеляційна скарга задоволена частково, рішення
господарського суду Полтавської області від 28.08.2001 р.
змінено: в резолютивній частині замість “ГПУ
“Полтавагазвидобування” вказано “Дочірня компанія
“Укргазвидобування”; в частині стягнення боргу у розмірі
155421,29 грн. провадження припинено; в частині стягнення 94200
грн. збитків позовні вимоги залишені без розгляду; в частині
стягнення 71955,57 грн. інфляційних витрат та 2719,89 грн.
річних відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що, оскільки
претензію 1999 р. визнано, то провадження в частині стягнення
визнаної суми підлягало припиненню на підставі п. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
незалежно від фактичної оплати коштів.
Відносно розміру збитків позивачем не надані без поважних причин
витребувані судом документи, а саме, підтверджуючих факт
понесення і розмір збитків, а також те, що саме несплата
відповідачем боргу є причиною санкції і позивач прийняв всі
заходи для запобігання або зменшення розміру збитків (ст. 211
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), тому ця вимога мала бути
залишена без розгляду, згідно з п. 5 ст. 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стосовно стягнення втрат від інфляції необхідно було відмовити в
стягненні, так як ст. 214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у новій редакції набрала чинності з.11.1999 р., а грошове
зобов’язання відповідача виникло в серпні 1999 р. Згідно
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закон не має зворотної сили,
якщо він погіршує становище боржника. Крім того, відповідач
визнав претензію і позивач не позбавлений права стягнути
інфляційні витрати в якості збитків на загальних підставах.
Річні ж суми підлягають стягненню за весь період прострочки,
тобто з.08.1999 р., згідно ст. 214 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки є платою за користування коштами, але
позивач нарахував річні з.01.1999 р., тому за сім місяців цього
року вони не повинні були стягуватися.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ВАТ “Механічний ремонтний завод” просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.07.2002 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права при її прийнятті.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова прийняті за
неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної
юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження розміру
збитків позивач надав лише довідку про сплату пені.
26.06.2001 р. ухвалою арбітражного суду Полтавської області з
позивача витребувані документально обґрунтований розрахунок
збитків і докази причинного зв’язку між збитками та невиконанням
відповідачем зобов’язань (а.с. 88).
На виконання даної ухвали позивачем надані розрахунки збитків
без підтверджуючих документів.
12.07.2001 р. ухвалою арбітражного суду Полтавської області
позивача зобов’язано в строк до 01.08.2001 р. виконати вимоги
вищезазначеної ухвали.
На виконання даної ухвали позивачем надано ще розрахунки, копію
листа та звіт з праці (а.с. 106).
Постановою апеляційної інстанції в частині збитків позов
залишений без розгляду на підставі ч. 5 ст. 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з рішення суду, об’єктивно існують докази, які
можуть вплинути на правильність рішення. При прийнятті постанови
апеляційною інстанцією ці докази не досліджені.
Отже, судам першої та апеляційної інстанції необхідно дослідити
усі докази, що є в справі і відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийняти рішення.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Механічний ремонтний завод” на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 23.07.2002 р. у справі
№ 7/86/1511п/3-2 задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.07.2002 р. у справі № 7/86/1511п/3-2 скасувати.
3. Рішення господарського суду Полтавської області від
28.08.2001 р. у справі № 7/86/1511п/3-2 скасувати.
4. Справу передати до господарського суду Полтавської області
на новий розгляд.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.