726/1305/17 Про визнання протиправною та скасування постанови про адмінправопорушення, якою на особу накладено штраф за недотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки - 20.03.2023 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.05.12.2017 (судді - Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.)

у справі за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, державного інспектора контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області Колбаско Володимира Федоровича про визнання протиправною та скасування постанови

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адмінправопорушення №49 від 24.07.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.07.2017 державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

За результатами перевірки, державними інспекторами складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.07.2017 №112, яким встановлено, що позивач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,30 га за адресою АДРЕСА_1 із земель запасу міста. Самовільне зайняття земельної ділянки вчинено шляхом облаштування штучної водойми, посадки плодових дерев (саду), огородження металевою сіткою та приєднання до свого землекористування, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України

24.07.2017 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Колбаско В.Ф. щодо ОСОБА_1 прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 49, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп. та визначено матеріальну шкоду в розмірі 45 973 грн. 70 коп.

Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 05.09.2017 позов задоволено.

Скасовано постанову Державного інспектора контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області Колбаско Володимира Федоровича №49 від 24.07.2017 про накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 за статтями 125, 126, п. "б" ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.05.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова в справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем не може оцінюватися судом в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки заперечується позивачем, інші докази, які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують право користування вказаною земельною ділянкою, тому відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про наявний факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, у зв`язку з чим відповідач правомірно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що факт вчинення позивачем порушення підтвердили викликані до суду свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що причетність позивача до скоєного порушення також підтверджується постановою №6 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради від 26.05.2017 по справі про адміністративне правопорушення за статтею 152 КУпАП - порушення правил благоустрою територій населених пунктів вчинене ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд виходив з того, що відповідачем особисто вручено позивачем припис від 24.07.2017 №00051, яким приписано в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення земельного законодавства. Позивача було ознайомлено з протоколом у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено про суть скоєного правопорушення, про права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що відповідачем не доведено факт самовільного зайняття та використання ним земельної ділянки, та не надано докази на підтведження таких обставин. Також покликається на те, що судом апеляційної інстанції допитано відповідача як свідка, а ще двох свідків допитано незважаючи на їх присутність в судовому засіданні.

Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За правилами ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (963-15) (далі - Закон №963-IV (963-15) ) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 1 Закону №963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 4 Закону №963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем зайнята і використовується земельна ділянка без правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності на підставі статті 53-1 КУпАП.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо законності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на недоведеність факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено такі факти на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального закону, допитав відповідача як свідка, оскільки можливість такого допиту передбачена статтею 76 КАС України (в редакції до 15.12.2017). Допит інших свідків з порушенням процесуального закону не спростовує висновки суду апеляційної інстанції і не може бути підставою для скасування його рішення, оскільки висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані також з посиланням на інші докази досліджені в судовому засіданні.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками касаційного перегляду порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції не встановлено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.