ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2002 Справа N 5/150
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.
– головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П.
за участю представників сторін:
позивача – Угринюка В.М.,
відповідача – Гуменюка Б.С.,
розглянувши касаційну скаргу Надвірнянської об’єднаної державної
податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі –
Надвірнянська ОДПІ в Івано-Франківській області)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.08.2002
зі справи № 5/150
за позовом відкритого акціонерного товариства “Надвірнянський
лісокомбінат”, м. Надвірна (далі – ВАТ “Надвірнянський
лісокомбінат”)
до Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській області
про визнання другої податкової вимоги від 04.03.2002 № 2/286
такою, що частково не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
23.04.2002 (заступник голови господарського суду Цюх Г.З.),
залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 15.08.2002, прийнятою колегією суддів у
складі: Галушко Н.А. - головуючого, суддів Процика Т.С. і
Юрченка Я.О., задоволено позовні вимоги ВАТ “Надвірнянський
лісокомбінат” до Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській
області про визнання такою, що не підлягає виконанню другої
податкової вимоги від 04.03.2002 № 2/286 у частині стягнення 41
936,11 грн. податку на додану вартість та 27 404,82 грн. пені.
Прийняті судові акти мотивовано тим, що ВАТ “Надвірнянський
лісокомбінат” своєчасно сплачено податок на додану вартість, що
підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх
прийняття, і воно звільняється від відповідальності за порушення
з вини банку строків зарахування сум податку до бюджету.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Надвірнянська ОДПІ в Івано-Франківській області просить
скасувати судові акти зі справи. Свої вимоги державна податкова
інспекція обґрунтовує тим, що у прийнятті названих актів судом
порушено норми матеріального права, зокрема, пункт 30.1 статті
30 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні», якою визначено, що переказ вважається завершеним з
моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її
видачі йому в готівковій формі, частину п'яту статті 50
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, згідно з якою податки,
збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету
визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту
зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету,
' також пункт 7.5 статті 7 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, у якому вміщено заборону щодо
будь-якої уступки податкового зобов'язання або податкового боргу
платника податків третім особам. З аналізу названих норм
податковим органом зроблено висновок про те, що платник податку
не звільняється від обов'язку щодо сплати суми податкового
зобов'язання у зв'язку з невиконанням банком платіжного
доручення на переказ грошей і зобов'язаний самостійно вимагати
від банку належного виконання обов'язків щодо здійснення
розрахунково-касового обслуговування.
ВАТ “Надвірнянський лісокомбінат” заперечує доводи
Надвірнянської ОДПІ в Івано-Франківській області з посиланням на
підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами» та на відсутність зі свого боку
будь-яких порушень законодавчих приписів.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну
оцінку, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відповідність
оскаржуваних судових актів вимогам закону з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що:
- Надвірнянською ОДПІ в Івано-Франківській області виставлено
другу податкову вимогу від 04.03.2002 № 2/286 у частині
стягнення 41936,11 грн. податку на додану вартість і 27404,82
грн. пені;
- з 13.06.2001 по 20.06.2001 ВАТ “Надвірнянський лісокомбінат”
сплачено 96900 грн. податку на додану вартість, що
підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відміткою
банку “Україна” про їх прийняття, списанням цих коштів з рахунку
платника податку;
- переказ суми названого податку не було завершено у зв'язку з
банкрутством банку “Україна”. Надвірнянську ОДПІ в
Івано-Франківській області визнано кредитором у справі про
банкрутство банку “Україна” на суму 98690,28 грн. сум податків,
що були списані банком з рахунку ВАТ “Надвірнянський
лісокомбінат”, але не надійшли на казначейський рахунок
державного бюджету.
Судовими інстанціями правильно застосовано підпункт 16.5.1
пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з яким платник податків
звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне
зарахування платежів до бюджетів з вини банку, включаючи
нараховану пеню або штрафні санкції, і тому визнано
безпідставним виставлення Надвірнянською ОДПІ в
Івано-Франківській області податкової вимоги про стягнення сум
податку на додану вартість і пені.
Не вбачається порушення судовими інстанціями приписів статті 30
Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
, як і статті 50 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, тому відповідні посилання державної
податкової інспекції не беруться до уваги. Названими нормами
визначено момент, з якого переказ грошових коштів вважається
завершеним, та момент зарахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) в доход державного бюджету, у той час як підстави для
звільнення платника податків від відповідальності за порушення
строків зарахування податків до державного бюджету передбачено
наведеною нормою Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-9 і 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
15.08.2002 та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 23.04.2002 зі справи № 5/150 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко