ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2002 Справа N 34/121а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Дроботової Т.Б..,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: Дудінов В.О. – дов. від
представників 16.01.02
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у відкритому Спеціалізованої Державної податкової
судовому засіданні касаційну інспекції з великими платниками
скаргу податків у м. Донецьку
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 03.07.02
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ “АРС “, м. Донецьк
до Спеціалізованої ДПІ з великими
платниками податків у м. Донецьку
про визнання рішення недійсним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 20.05.02 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволені частково щодо визнання недійсним рішення
№ 132/08-41-2/13538066/21094/10 від 07.12.01 про застосування та
стягнення фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів
та пені за порушення податкового та іншого законодавства визнано у
частині донарахування фінансових санкцій у сумі 1 303, 05 грн.,
донарахування податку на додану вартість у сумі 3 794 грн.,
податку на прибуток у сумі 1 775 грн., зменшення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 448 грн. та
зменшення збитків у розмірі 2 170 грн. В задоволенні іншої частини
позовних вимог відмовлено.
Постановою від 03.07.02 Донецького апеляційного господарського
суду дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. п 5.2.1 п. 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат підприємства включаються
суми будь-яких виплат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.8 цієї
статті.
Не погоджуючись з судовими рішеннями спеціалізована ДПІ з великими
платниками податків у м. Донецьку звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що витрати на відрядження можуть
бути включені до валових витрат платника лише за наявності
підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у
вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних
квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що
надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи,
страхових полісів тощо.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Спеціалізована ДПІ з великими платниками податків у м. Донецьку
рішенням від 07.12.01 за № 132/08-41-2/13538066/21094/10
донарахувала позивачу податок на прибуток в сумі 1 775, 00 грн.,
податок на додану вартість в сумі 3 794, 00 грн., фінансові
санкції в сумі 1 303, 50 грн., зменшила збитки в сумі 2 170, 00
грн. та суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 448, 00 грн.
Рішення прийнято на підставі акту перевірки № 533-08-41-2 від
28.11.01, яким встановлено, що позивач неправомірно включив до
валових витрат вартість послуг з виконання чартерних рейсів
наданих авіакомпанією “ІСД АВІА”.
Відповідач вважає, що до валових витрат платника податків
відносяться витрати відрядженого працівника на проїзд тільки
транспортом загального користування (згідно відповідних
o3drbepdfs~whu документів).
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(зі змінами та доповненнями), валові
витрати виробництва та обігу - це суми будь-яких витрат платників
податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі,
здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності. У тому
числі суми витрат нарахованих протягом звітного періоду у зв’язку
з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції і охороною праці.
Проте, не можуть відноситись до складу валових витрат потреби не
пов’язані з веденням господарської діяльності, які перелічені у п.
5.3.1 вищезазначеного Закону. Одним з обмежень встановлених п. п.
5.4.8 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону є наявність фактичних
(документально підтверджених, а не тих що могла б понести, витрат
особа, яка відряджена на проїзд.
Господарським судом Донецької області при розгляді справи
встановлено належність вищевказаних витрат до пов’язаних з
веденням виробництва і серед обмежень вони не перелічені.
Водночас, п. 10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
заборонені додаткові обмеження щодо
віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в
цьому Законі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 20.05.02 господарського суду Донецької області та
постанову від 03.07.02 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 34/121а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Б. Дроботова
М.М. Черкащенко