ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2002                                  Справа N 02-2-2/9612

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:   Перепічая В.С.

суддів:        Вовка І.В.

               Гончарука П. А.

за  участю представників позивача: не з’явились, відповідача: не

з’явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу  Товариства  з обмеженою відповідальністю  “Торговий  дім

“Романівський”  на  ухвалу  господарського  суду  м.  Києва  від

27.08.2002  року у справі № 02-2-2/9612 за позовом Товариства  з

обмеженою  відповідальністю  “Торговий  дім  “Романівський”   до

Науково-виробничого малого підприємства товариства  з  обмеженою

відповідальністю “ВІТ-ЛТД” про стягнення суми,

                           УСТАНОВИВ :

Товариство   з   обмеженою   відповідальністю   “Торговий    дім

“Романівський”  звернулося до господарського  суду  м.  Києва  з

позовною   заявою  до  Науково-виробничого  малого  підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТ –ЛТД” про стягнення

боргу,  посилаючись  на невиконання останнім  зобов'язання  щодо

сплати за укладеним договором.

Ухвалою  господарського  суду м. Києва  від  27.08.2002р.  позов

повернутий  без  розгляду на підставі п. 7 ст. 63 Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

В апеляційному порядку зазначена ухвала суду першої інстанції не

переглядалась.

У  касаційній скарзі, позивач вважає, що ухвала суду  суперечить

Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         і, тому підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  суд  вважає,  що касаційна скарга підлягає  задоволенню

частково з наступних підстав.

Вимоги положення ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        

щодо  поширення  юрисдикції  судів  на  всі  правовідносини,  що

виникають  у  державі,  слід розуміти так,  що  право  особи  на

звернення  до  суду  за вирішенням спору не може  бути  обмежене

законом,   іншими   нормативно-правовими  актами.   Встановлення

законом   або   договором  досудового  врегулювання   спору   за

волевиявленням   суб'єктів   правовідносин   не   є   обмеженням

юрисдикції судів і права на судовий захист.

Наведене  випливає із рішення Конституційного Суду  України  від

09.07.2002  року  у  справі  № 1-2/2002,  яким  надане  офіційне

тлумачення   положення  ч.  2  ст.  124   Конституції    України

( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

З   урахуванням  викладеного,  висновки  суду  першої  інстанції

наведені   в   оскаржуваній  ухвалі  щодо  повернення   позовних

матеріалів на підставі п. 7 ст. 63 Господарського процесуального

кодексу   України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          суперечать  Конституції  України

( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

За   таких  обставин  зазначена  ухвала  суду  першої  інстанції

підлягає  скасуванню, а позовні матеріали передачі  до  цього  ж

суду для розгляду по суті.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-

9,  ч.  1  ст.  111-10,  111-11, 111-12,  111-13  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю

“Торговий дім “Романівський” задовольнити частково.

Ухвалу  господарського  суду  м.  Києва  від  27.08.2002   року

скасувати, і позовні матеріали  за  №  02-2-2/9612  передати  до

цього ж суду для розгляду по суті.

Головуючий           В.С. Перепічай

Судді                І.В. Вовк

                     П. А. Гончарук