Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2002р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
за участю представників
від позивача: присутні
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Д-ському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
01.08.02
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ЗАТ спільного Українсько-грецького підприємства "ХХХ",
м. Харків
до ДПІ у Д-ському районі м. Харкова Відділення державного
казначейства у Д-ському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення, розпорядження, податкових
повідомлень та стягнення 1 600 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 11.06.02 господарського суду Харківської області
позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсними:
- рішення ДПІ в Д-ському районі м. Харкова № 1 від ХХ.02.01 про
застосування до ЗАТ Спільного Українсько-Грецького підприємства
"ХХХ та стягнено суми штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих
сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства;
- розпорядження № 5 від ХХ.02.02 про внесення змін у визначену
платником (ЗАТ СУГП "ХХХ") суму податку на додану вартість за
результатами перевірки податкової декларації з податку на додану
вартість;
- податкове повідомлення № 2 від ХХ.04.02 про визначення ЗАТ СУГП
"ХХХ" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
загальній сумі 37 грн.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення № 0 від
ХХ.02.01 провадження у справі припинено.
Рішенням також відшкодовано ЗАТ СУГП "ХХХ" 1600 грн. збитків.
Постановою від ХХ.08.02 Харківського апеляційного господарського
суду дане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДНІ в Д-ському районі м.
Харкова звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що ст. 128
Цивільного кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що право
власності (право оперативного управління) у набувача майна за
договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не
передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення
речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для
відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві
речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей
прирівнюється (передача коносаменту або іншого розпорядчого
документа.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Розпорядженням ДНІ у Д-ському районі м. Харкова від ХХ.02.02 за №
5 про внесення змін у визначену платником суму податку на додану
вартість за результатами попередньої перевірки податкової
декларації з податку на додану вартість, визначено, що розмір
податку, зазначеного платником у декларації за лютий 2001 не
відповідає визначеному за результатами перевірки та є більшим на
10 858 грн., йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на
додану вартість на 3 751 грн., та додатково підлягає внесенню до
бюджету 7 071 грн.
Рішенням від ХХ.02.02 ДНІ у Дзержинському районі м. Харкова про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства, донараховане
суму податкового зобов'язання за лютий 2001 у сумі 7 071 грн.,
штрафні санкції у сумі 354 грн.
ДПІ у Д-ському районі м. Харкова ХХ.02.02 направило ЗАТ СУГП "ХХХ"
податкове повідомлення за № 0, яким визначено суму податкового
зобов'язання у розмірі 7 425 грн. (в тому числі 7 071 грн.
основного платежу та 354 грн. штрафних санкцій), встановлені
граничні строки сплати зобов'язання.
Дане рішення та розпорядження прийняті на підставі акту
позапланової перевірки ДПІ у Д-ському районі м. Харкова за № 6 від
ХХ.02.02 щодо правильності визначення суми податку на додану
вартість до відшкодування бюджету за лютий 2001, яким встановлено,
що позивачем невірно застосована ставка податку за контрактом з
нерезидентами, згідно з яким позивач здійснював поставку товару на
умовах FCA. Міжнародними правилами з тлумачення термінів
"Інкотермс" (1990) визначено, що FCA "ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК" - умова,
яка означає, що зобов'язання продавця з постачання вважається
виконаним після передачі товару, звільненого від мита на експорт
під відповідальність перевізника, що названий покупцем, в
зазначеному місці та пункті. Якщо покупець не вказав точного
пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або
зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність -
зазначений пункт - м. Харків, тобто, відповідно наданих
документів, доставку вантажу по території України з м. Харкова
здійснював нерезидент.
Актом перевірки, також зазначено, що вивезення товару з митної
території України виконувалось нерезидентом та право власності на
товар від позивача до нерезидента перейшло на митній території
України, тому операції за вищевказаним контрактом оподатковуються
за ставкою 20 % відповідно до п.п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а підприємством в
порушення п.п 6.2.1 ст. 6. зазначеного Закону застосовано до цих
операцій нульову ставку оподаткування.
ДПІ у Д-ському районі м. Харкова ХХ.04.02 направила на адресу
позивача податкове повідомлення № 2, яким визначено суму
податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 37
грн., в тому числі - 36 грн., основного платежу та 1 грн. штрафної
санкції.
Господарським судом встановлено, що ЗAT СУШ "ХХХ" уклав
зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом - ЗАТ "УУУ" (Росія)
на поставку товару. Умовами даного контракту визначено, що
поставка товару здійснюється на умовах FCA "ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК"
автотранспортом замовника. Факт відвантаження товару
підтверджується вантажною митною декларацією. Замовником здійснена
оплата за поставлений товар. Вищезазначені операції позивачем
оподатковані за нульовою ставкою ПДВ.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій із продажу товарів, вивезених
(експортованих) платником податку за межі митної території
України. Частиною 3 цього пункту чітко визначено поняття вивезення
(експортування) товарів: товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивіз (експортування) засвідчено належним
чином оформленою митною вантажною декларацією.
Представлена позивачем вантажна митна декларація оформлена
відповідно до Положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від
09.06.97 ( 574-97-п ) (574-97-п)
, на кожному аркуші якого є особиста номерна
печатка інспектора, що здійснив митне оформлення товару. У митній
вантажній декларації № 00000000006 відправником (експортером) ЗАТ
СУГП "ХХХ".
Той факт, що товар перетнув митний кордон України підтверджений
матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
Господарським судом також встановлено, що позивачем здійснювались
операції з продажу товарів вивезених (експортованих) платником
податку за межі митної території України, у зв'язку з чим такі
операції правомірно оподатковані позивачем за нульовою ставкою.
Також, господарськими судами правомірно не взято до уваги, що
право власності на товар перейшло до покупця на території України.
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
іншими законодавчими актами України терміни вивезення
(експортування), а також ввезення (імпортування) товарів не
тлумачиться в залежності від моменту та місця переходу права
власності також від того, яка особа здійснювала перевезення. Як
вказано у преамбулі Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, цей Закон прийнятий з метою запровадити
правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в
Україні, тобто, правовідносин між учасниками такої діяльності.
Указом Президента України № 567/94 від 04.10.94 "Про застосування
Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" ( 567/94 ) (567/94)
передбачено, що при укладанні суб'єктами підприємницької
діяльності України всіх форм власності договорів, в тому числі
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є
товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації
комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою і
суб'єкти підприємницької діяльності України при укладенні
договорів (контрактів), у тому числі зовнішньоекономічних, повинні
забезпечувати додержання Правил "Інкотермс".
Що стосується вимог позивача про визнання недійсним податкового
повідомлення № 000 від ХХ.02.02, то відповідно до п.п. "в" п.
6.4.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкові повідомлення та податкові вимоги
вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про
нарахування суми податкового зобов'язання, або стягнення
податкового боргу скасовуються або змінюються судом.
Оскільки рішення ДПІ визнано судом недійсним, то в частині вимог
про визнання недійсним податкового повідомлення від ХХ.02.02, на
дату прийняття рішення, відсутній предмет спору, тому
господарський суд правомірно припинив провадження у справі.
Господарський суд, також, правомірно визнав недійсним податкове
повідомлення № 002 від ХХ.04.02, оскільки зазначена в ньому сума
була предметом донарахування за актом перевірки, однак
відповідачем відповідного рішення не прийнято.
Стосовно стягнення збитків, то відповідно до ст. 59 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та рішення Конституційного Суду України від
16.11.02 № 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) (v013p710-00)
- кожен є вільним у виборі
захисника і з метою отримання правової допомоги, має право обирати
захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за
законом має право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.
Господарським судом встановлено, що ХХ.04.02 позивачем з ПП К.
(основним видом діяльності, якого є надання правової допомоги,
юридична практика) укладено договір № 0000 про юридичне
обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а
виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити юридичне
забезпечення позовної роботи щодо визнання недійсними рішення,
розпорядження та податкового повідомлення ДПІ у Д-ському районі м.
Харкова.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за виконану роботу замовник
сплачує виконавцю суму в розмірі 1600 грн. Кошти за виконані
роботи сплачені замовником за платіжним дорученням № 004 від
ХХ.05.02.
Сплата грошових коштів, які сплатив позивач, була спрямована не на
отримання прибутку або набуття яких-небудь матеріальних благ, а на
захист прав позивача, чим позивачу були нанесені збитки у
трактуванні цивільного законодавства України. За загальним
правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ,
яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних
суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах,
тощо.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 11.06.02 господарського суду Харківської області та
постанову від 01.08.02 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 000 залишити без змін.