А-2844/1-03 Про визнання недійсним рішення - Текст документа

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Подобайло З.Г.) від 24.04.2002 позов задоволено з тих підстав, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727” суб’єкти підприємницької діяльності, які згідно п. 6 Указу не є платниками податку на землю, звільняються від сплати цього податку лише за земельні ділянки, які використовуються ними при здійсненні підприємницької діяльності.

Здача підприємством в оренду приміщень, які знаходяться на спірних земельних ділянках, є підприємницькою діяльністю позивача, що підтверджено статутом підприємства та довідкою з Облстатуправління, зазначено в рішенні, тому суд дійшов висновку, що позивач як платник єдиного податку не повинен сплачувати податок на землю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Філатов Ю.М. – головуючий, Бабакова Л.М., Кравець Т.В.) від 18.07.2002 вказане рішення залишене без змін.

В постанові зазначено, що позивач є платником єдиного податку, тому не повинен сплачувати податок на землю, оскільки відповідно до п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28.06.99 № 746/99 (зі змінами та доповненнями), суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків та зборів (обов’язкових платежів), у тому числі податку на землю.

Стосовно посилання податкової служби на Постанову Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727”, то в постанові зазначено, що вказане посилання не приймається до уваги, оскільки між цими нормативними документами є розбіжності, а Укази Президента України мають більшу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2002 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2002 скасувати і в позові відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги податкова служба посилається на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 “Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727” суб’єкт малого підприємництва, що перейшов на спрощену систему оподаткування і не є платником земельного податку, звільняється від його сплати тільки за земельні ділянки, що він використовує для здійснення підприємницької діяльності. При передачі цих земельних ділянок під будинками, спорудженнями, їхніми частинами іншим суб’єктам, зазначено у скарзі, які у свою чергу використовують їх для здійснення своєї підприємницької діяльності, земельний податок він сплачує на загальних підставах.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова здійснена перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Харківтекстиль” за ІІ півріччя 1997р. – І-ІІІ квартал 2000р., за наслідками якого складено акт № 163/23-104 від 11.12.2000р..

В цьому акті зазначені коди, за якими ТОВ “Харківтекстиль” занесено органами статистики до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме: ідентифікаційний код 01552339,

види діяльності (ЗКГНГ):

-71130 – оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

-71250 – роздрібна торгівля державних організацій;

-72200 – зовнішня торгівля недержавних організацій. вид діяльності (КВЕД):

-51.41.1 – оптова торгівля тканинами;

-51.70.0 – інші види оптової торгівлі;

-52.41.1 – роздрібна торгівля тканинами.

В акті зазначено також, що згідно Статуту підприємства предметом його діяльності є:

- розширення виробництва текстильних товарів та їх реалізація через власну торгову мережу;

- оптова та роздрібна торговельна діяльність у сфері громадського харчування;

-торгівля, торговельно-закупівельна, торговельно-посередницька та комісійна діяльність;

-оптово-роздрібна, комісійна, лоткова та інші види торгівлі, у тому числі через власні підприємства;

- інші види діяльності, не заборонені діючим законодавством. Фактично за період з 01.01.2000 по 01.10.2000 згідно даним бухгалтерської звітності ТОВ “Харківтекстиль”, вказано в акті, здійснювало наступні види діяльності:

- оптова торгівля недержавних організацій;

- надання послуг з наданням приміщень в оренду.

Оскільки, на думку ДПІ, здача в оренду приміщень не є підприємницькою діяльністю товариства, то це товариство за земельні ділянки під спорудами, які надані в оренду, повинне сплатити земельний податок, розмір якого за підрахунками ДПІ складає 639 грн.

На підставі згаданого акта заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова рішенням від 27.12.2000 № 1394/1/23-104/01552339/131 застосував до підприємства відповідні фінансові санкції.

Приймаючи рішення про визнання недійсним рішення ДПІ, суд виходив з того, що здача в оренду приміщень є одним із видів діяльності підприємства, тому підприємство, як платник єдиного податку не повинне сплачувати податок на землю.

Обґрунтовуючи здачу в оренду приміщень як вид діяльності підприємства, суд послався на Статут підприємства та довідку із Облстатуправління.

Вказані посилання не відповідають матеріалам справи.

В Статуті підприємства такий вид діяльності, як здача в оренду приміщень, не значиться (а.с.45-50).

Згідно довідки Харківського обласного управління статистики № 12955 підприємство включено до ЄДРПОУ 08.12.2000 (інших довідок в матеріалах справи немає), а перевірка податковою службою здійснена за ІІ півріччя 1997 р. та І-ІІІ кв. 2000 (а.с.19).

Тобто судами не повно з’ясовані обставини справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України (1798-12) , у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

З огляду на зазначене, рішення і постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Стосовно посилання апеляційної інстанції на те, що Укази Президента мають більшу юридичну силу ніж Постанови Кабінету міністрів, то це посилання помилкове.

Відповідно до ст. ст. 105, 117 Конституції України (254к/96-ВР) , Президент України та Кабінет Міністрів України видають відповідно укази та постанови, які є обов’язкові до виконання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11, 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2002р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2002р. у справі № А-2844/1-03 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суддів.