ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 9/1005
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Олевського орендного підприємства
теплових мереж на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 20.08.2002 року
у справі № 9/1005 господарського суду Житомирської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Житомирголовпостач”
до відповідача Олевського орендного підприємства теплових мереж
про стягнення 131322,63грн.
за участю представників:
ВАТ “Житомирголовпостач” – Святюк Ю.І. за дов. від 16.07.2002р.
№ 36/25-12;
Олевське орендне підприємство теплових мереж – Повар А.В. –
директор; Кошовий А.М. за дов. від 01.11.2002р. № 131; Станкова
Н.І. за зов. від 11.11.2002р. № 145, Повар Л.П. за дов. від
11.11.2002р. № 145
В С Т А Н О В И Л А :
Олевське орендне підприємство теплових мереж звернулося до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою на рішення арбітражного суду Житомирської області від
16.11.2000р. та ухвалу господарського суду Житомирської області
від 05.07.2001р., прийняті у справі № 9/1005. Одночасно скаржник
заявив клопотання про відновлення пропущеного строку,
посилаючись на відсутність у штаті підприємства юриста.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2002р. у задоволенні клопотання про відновлення
процесуального строку для подання апеляційної скарги відмовлено,
а апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто
Олевському орендному підприємству теплових мереж на підставі п.
3 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.112-113). При цьому, судом
апеляційної інстанції встановлено, що до поданої касаційної
скарги не додано доказів сплати державного мита у встановленому
розмірі.
Не погоджуючись з прийнятою Київським апеляційним господарським
судом ухвалою від 20.08.2002р., Олевське орендне підприємство
теплових мереж звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України та просить її скасувати, строк для
подання апеляційної скарги відновити.
Оспорюючи законність прийнятого апеляційною інстанцією у справі
судового акта, скаржник посилається на те, що судом апеляційної
інстанції:
- порушено встановлений ст. 102 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
процесуальний строк для розгляду поданої апеляційної скарги;
- не взяті до уваги допущені судом першої інстанції порушення
норм матеріального і процесуального права;
- не прийняті до уваги причини пропуску встановленого строку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст.
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційні скарги на ухвали
місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у
порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення
місцевого господарського суду, постанови апеляційного
господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
21.06.2001р. прийнято Закон України “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України” ( 2539-14 ) (2539-14)
, в силу
якого судові акти оскаржуються в апеляційному та касаційному
порядку.
Порядок оскарження судових актів, прийнятих до набрання чинності
зазначеним законом ( 2539-14 ) (2539-14)
визначається його Прикінцевими та
перехідними положеннями.
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується судові акти:
прийнятий до набрання чинності вказаним Законом ( 2539-14 ) (2539-14)
-
рішення арбітражного суду Житомирської області від 16.11.2000р.
та після - ухвала господарського суду Житомирської області від
05.07.2001р.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону
( 2539-14 ) (2539-14)
, рішення у справі, яке не оскаржене голові
арбітражного суду, може бути оскаржено до господарського суду
апеляційної чи касаційної інстанції у порядку, встановленому
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Порядок перегляду судових актів в апеляційному порядку
регулюється розділом ХІІ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
скаржника при поданні апеляційної скарги покладається обов’язок
додати докази, зокрема, сплати державного мита. Недотримання
зазначеної вимоги тягне за собою, в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повернення апеляційної скарги.
В силу ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне мито сплачується
в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених
законодавством України, при цьому, відповідно до ст. 45 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позовні заяви і заяви про оскарження
рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються
державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
За змістом ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, одним з об’єктів справляння державного
мита є апеляційна скарга на рішення суду.
Розмір ставок державного мита визначений ст. 3 вказаного Декрету
( 7-93 ) (7-93)
. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п. 2 вказаної
норми, ставка державного мита з апеляційних скарг на рішення
встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у
разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із
спорів майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої
виходячи з оспорюваної суми. Так, в силу підпункту “а” п. 2 ст.
3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
, з позовних заяв майнового характеру ставка
державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову,
але не менше 3 та не більше 100 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Порядок сплати державного мита визначається Інструкцією про
порядок обчислення та справляння державного мита, яка
затверджена наказом Головної державної податкової інспекції
України від 22.04.93 № 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
, в силу п. 39 якої, із
заяв про перегляд рішень господарського суду в тій частині, що
стосується як основної суми позову, так і суми мита, останнє
обчислюється виходячи із основної суми позову, що оспорюється
іншою стороною.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи,
рішенням арбітражного суду Житомирської області від
16.11.2000р., яке оскаржувалось скаржником у апеляційному
порядку, заявлений ВАТ “Житомирголовпостач” позов задоволено.
Відповідно до вказаного рішення суду з Олевського орендного
підприємства теплових мереж на користь позивача стягнуто
129875,03грн., а також 1298,75 в рахунок відшкодування витрат по
оплаті позову державним митом (а.с.97-98)
У поданій апеляційній скарзі скаржник просив скасувати у повному
обсязі прийняте судом першої інстанції рішення. Отже, розмір
державного мита, обчисленого виходячи з вимог вищенаведених
нормативних актів та оспорюваної скаржником суми, стягнутої за
рішенням суду – 129875,03грн., складає 649,38грн.
(129875,03/100*1/100*50).
Таким чином, висновок суду про те, що скаржником сплачено
державне мито у розмірі меншому, ніж визначено, помилковий,
оскільки ним встановлено, що до апеляційної скарги додано
квитанцію від 26.10.2001р. № 47 про сплату державного мита з
апеляційної скарги у розмірі 650грн., а апеляційна скарга в
частині оскарження ухвали суду про зміну способу виконання
рішення суду державним митом взагалі не оплачується.
Строк для подання апеляційної скарги на судовий акт визначений
ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк для подання
апеляційної скарги на рішення арбітражного суду Житомирської
області від 16.11.2000р. та ухвалу господарського суду
Житомирської області від 05.07.2001р. скаржником пропущено.
Відповідно до ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати
причину пропуску встановленого законодавством процесуального
строку поважною і відновити процесуальний строк. В силу ч. 2 ст.
93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відновлення пропущеного строку
подання апеляційної скарги обмежене трьохмісячним строком, який
обчислюється з дня прийняття судового акта. Зазначена норма
обмежує реалізацію права суду на відновлення процесуального
строку, в тому числі у разі наявності поважних причин його
пропущення, певним строком, однак не обмежує строком подання
такого клопотання.
Реалізуючи визначене вищезгаданою нормою право на звернення з
відповідною заявою, одночасно з поданням апеляційної скарги,
скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку.
Разом з тим, розглядаючи подане клопотання по суті, суд
апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального
права, оскільки розглянув його у відсутності сторін, яких не
повідомлено про час і місце його розгляду, чим позбавив їх
можливості реалізувати визначені ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
права: позивача - на подання доказів поважності причин пропуску
встановленого строку; відповідача – на надання заперечень проти
заявленого клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна
скарга підлягає поверненню скаржнику судом апеляційної
інстанції, якщо її подано після закінчення строку, встановленого
для її подання, без клопотання про його відновлення.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що суд
повертає подану з порушенням встановленого строку апеляційну
скаргу лише при відсутності відповідного клопотання про
відновлення пропущеного строку. При наявності клопотання про
відновлення пропущеного строку, суду необхідно, при відсутності
інших обставин, за наявності яких подана апеляційна скарга
повертається, її прийняти і розглянути подане клопотання в
судовому засіданні, повідомивши сторони про час і місце
розгляду.
За таких обставин судом допущено порушення норм процесуального
права, у зв’язку з чим ухвала Київського апеляційного
господарського суду від 20.08.2002р. підлягає скасуванню, а
справа передачі до суду апеляційної інстанції.
Сплачене скаржником державне мито в сумі 42,50грн. відповідно до
платіжного доручення № 350 від 05.09.2002р. підлягає поверненню
на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки касаційна скарга на ухвалу
суду про відмову у відновленні процесуального строку та
повернення апеляційної скарги державним митом не оплачується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Олевського орендного підприємства теплових
мереж задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2002р. скасувати, справу передати до Київського
апеляційного господарського суду.
3. Видати Олевському орендному підприємству теплових мереж
довідку на повернення з державного бюджету 42,50грн. державного
мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення № 350
від 05.09.2002р.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.