ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 39/586в
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши КСП ім. Леніна, с. Стила Старобешівського
касаційну скаргу району Донецької області
на постанову від 13.06.2002р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 39/586в
господарського Донецької області
суду
за позовом КСП ім. Леніна, с. Стила Старобешівського
району Донецької області
до ТОВ ім. Леніна, с. Стила Старобешівського
району Донецької області
Про усунення перешкод в користуванні землею і майном
за участю представників сторін
від відповідача: Гумуржи К.Г – директор, Гришканський Г.С.,
дов.
від позивача: Салов С.П. , дов. від 15.10.02
В С Т А Н О В И В:
1.10.2001 року КСП ім. Леніна звернулося до господарського суду
з позовом до ТОВ ім. Леніна про усунення перешкод у користуванні
земельною ділянкою і майном. Позов мотивовано тим, що відповідач
розірвав договори оренди землі і майна з власниками земельних і
майнових сертифікатів, і тому право користування на пай землі
площею 2028,7 га пашні та орендоване майно у сумі 3164,2 тис.
грн. перейшли до КСП ім. Леніна, а відповідач перешкоджає
веденню господарства та обробці землі.
Рішенням господарського суду від 04.01.2002 (колегія суддів
Волков Р.В. – головуючий, судді: Діброва Г.І., Підченко Ю.О.) у
задоволенні позову було відмовлено.
Господарський суд встановив відсутність переходу до позивача
прав на користування землею та майном, зазначеними у позові, а
також правомірне знаходження земельних ділянок і прав на паї у
відповідача на умовах договорів оренди, які укладені
відповідачем з громадянами – власниками паїв. Щодо доводів
позивача про розірвання договорів оренди сторонами,
господарський суд визнав їх необґрунтованими та такими, що
здійснені всупереч ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.2002 (колегія суддів у складі: Колядко Т.М. – головуючий,
судді: Скакун О.А., Мирошниченко С.В.) рішення, прийняте у
справі, залишено без змін, погодившись із висновками,
викладеними у рішенні.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування рішення і
постанови та прийняття рішення про задоволення позову.
Підставою для скасування рішення і постанови скаржник вважає
невідповідність висновків суду першої і апеляційної інстанцій
щодо збереження відповідачем прав на орендоване майно, земельні
ділянки, неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права.
Зокрема, скаржник вважає, що договори оренди розірвані в порядку
передбаченому ч. 2 ст. 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а відповідачем
ця обставина доказами не спростована.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та заперечення, матеріали справи, Вищий
господарський суд України оголосив перерву у розгляді справи з
22.10.2002р. до 12.11.2002р. Про час і місце засідання у справі
сторони повідомлені.
Продовживши 12.11.2002р. засідання, заслухавши суддю доповідача
Уліцького А.М., перевіривши повноту встановлених судовими
інстанціями обставин справи, відповідність юридичних оцінок
встановлених обставин, Вищий господарський суд України вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно ст.ст. 1, 8, 39, 43-44 ЗК України (у редакції, що
діяла на момент укладання угод оренди землі) відносини щодо
оренди землі регулюються Земельним кодексом України, іншими
актами законодавства України та підлягають захисту, а порушені
права поновленню.
Правові відносини щодо оренди земельних відносин врегульовані,
зокрема, Законом України “Про оренду землі”.
Згідно п. 2 ст. 7, ст.ст. 11, 13, 14, 15, 24, 26, 31 Закону
України “Про оренду земель” визначені підстави укладання
договору оренди землі, права третіх осіб на орендовану земельну
ділянку, форма, умови договорів оренди, порядок їх укладання, їх
чинність, підстави припинення договорів, а також
відповідальність сторін за порушення земельного законодавства.
Укладання, припинення або розірвання договорів оренди землі
можливе за умов та з підстав визначених у ст.ст. 13, 14, 26, 28
Закону України “Про оренду землі”, а правовідносини щодо
розпорядження земельними частками (паями) передбачено в Указі
Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки”. Згідно п. 1 п.п. а)
абз. 3 цього Указу підприємства, які використовують землю для
сільськогосподарських потреб зобов’язані укласти договори оренди
земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток,
паїв.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач
не довів укладання відповідних договорів оренди земельних
ділянок та майна з колишніми членами КСП ім. Леніна, що вийшли
із складу підприємства, згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно ст.ст. 48-49 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
власник або особа, яка здійснює користування,
володіння майном може звернутися за захистом своїх прав, а
володіння вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено
судом.
Оскільки позивач не довів обставин, які б свідчили про набуття
ним на підставі договорів оренди чи установчого договору прав на
володіння, користування майном, земельними ділянками,
визначеними у позові, визначити його права порушеними не було
підстав.
Посилання позивача на норми цивільного права у касаційній
скарзі, виходячи з недоведеності обставин, порушення його прав,
не є обґрунтованим, оскільки пов’язані з правовідносинами
орендаря-відповідача у справі та власниками паїв, які не
зверталися за захистом своїх прав.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.06.2002 у справі № 39/586в залишити без змін, а у задоволенні
касаційної скарги КСП ім. Леніна відмовити.
Головуючий К. Кочерова
Судді: В. Рибак
А. Уліцький