ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 26/196
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу м. Ужгороді (далі за текстом: ДПІ
у м. Ужгороді)
на рішення господарського суду м. Києва від
29.05.2002
у справі № 26/196
за позовом ДПІ у м. Ужгороді
до - ЗАТ “Енергопостачання” в особі
Закарпатської філії,
- ПП “Делін”
Про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2002 (суддя
Пінчук В.І) в позові відмовлено на підставі ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на відсутність доказів, що свідчать про
наявність умислу в укладенні угоди з метою завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
Вважаючи, що зазначене рішення прийняте господарським судом з
порушенням норм ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач у касаційній скарзі просить
скасувати рішення від 29.05.2002 та прийняти нове рішення про
задоволення позову.
Сторони не скористалися правом на участь їх представників у
судовому засіданні.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Рішення від 29.05.2002 постановлене господарським судом з
порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 43 і 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно п. 3 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній
частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи,
встановлені господарським судом, докази, на підставі яких
прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив
докази сторін.
В мотивувальній частині рішення неправильно вказано відповідача:
позивач просив визнати недійсною угоду купівлі-продажу
гумо-технічних виробів на загальну суму 842274,24 грн., укладену
між ПП “Делін” та ЗАТ “Енергопостачання” в особі його
Закарпатської філії.
Суд дає правову оцінку угоді, укладеній ПП “Делін” і ЗАТ
“Агропромкомплект”, тоді як з позовної заяви не випливає, що
вказані суб’єкти підприємницької діяльності перебували в
цивільно-правових відносинах.
Відмовляючи в позові, господарський суд обгрунтував свій
висновок щодо відсутності при укладенні спірної угоди
купівлі-продажу гумо-технічних виробів, отриманих Закарпатською
філією ЗАТ “Енергопостачання” від ПП “Делін” відповідно до
товарно-транспортної накладної від 01.08.1999 № 627047 серія
01АЇ, мети, що суперечить інтересам держави і суспільства,
невиконанням позивачем вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно доведення зазначеної обставини.
Разом з тим, ДПІ надала суду докази в підтвердження своїх
доводів щодо недійсності спірної угоди, зокрема, довідку ДПІ у
Ленінградському районі м. Києва від 28.02.2001 № 3889/7/15-06
про те, що ПП “Делін” з моменту реєстрації подавало податкову
звітність без показників фінансово-господарської діяльності,
останній звіт поданий за лютий 1999р., розрахунковий рахунок з
моменту реєстрації підприємство не відкривало; копії пояснень
директора та засновника ПП “Делін” Корнілової Л.В. від
08.08.2001, яка заперечувала укладення спірної угоди
уповноваженою особою товариства.
В порушення вимог ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не дав будь-якої оцінки жодному із
цих доказів та не навів доводів їх відхилення.
До того ж, господарський суд безпідставно вважав, що спірна
угода укладена між Закарпатською філією ЗАТ і ПП “Делін”, так як
філія не є юридичною особою і не має цивільної правоздатності.
Юридична особа – ЗАТ “Енергопостачання” знаходиться у м. Києві
по вул. Малиновського, 6-Б.
З урахуванням цього висновок суду не може вважатися таким, що
грунтується на всебічно, повно і об’єктивно встановлених
обставинах справи.
Погоджуючись з висновком господарського суду про те, що сам по
собі факт несплати податків суб’єктом підприємницької діяльності
не свідчить про наявність у нього при укладенні
цивільно-правової угоди умислу, спрямованого проти інтересів
держави і суспільства, судова колегія Вищого господарського суду
України разом з тим зазначає, що для правильної юридичної оцінки
такої угоди господарському суду слід виходити із всієї
сукупності встановлених по справі обставин, які характеризують
спрямованість діяльності цього суб’єкта підприємницької
діяльності в цілому, маючи на увазі, що згідно п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 “Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду
України від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15, до угод,
укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільного ладу, зокрема, відносяться угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування. Виходячи із змісту п. 16 названої постанови,
недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з
передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
засобами доказування, якщо
інше не передбачено законом.
Наведені порушення судом першої інстанції норм процесуального
права відповідно до ч. 1 ст. 111-10, п. 3 ст. 111-9 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування рішення від 29.05.2002 та
передачі справи на новий розгляд.
Для перевірки доводів позивача стосовно наявності умислу ПП
“Делін” при укладенні спірної угоди з метою, завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства, слід з’ясувати, зокрема, чи
були сплачені грошові кошти за відвантажений товар ЗАТ
“Енергопостачання” і на чий рахунок, чи отриманий товар ЗАТ
“Енергопостачання” та чи відтворена ця господарська операція в
бухгалтерському і податковому обліку. З цією метою у ЗАТ
“Енергопостачання”, як сторони у справі, слід витребувати відзив
на позов та відповідні докази для з’ясування зазначених
обставин. Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вправі витребувати такі докази не тільки від
сторони, а й від відповідних підприємств та організацій,
незалежно від їх участі у справі, уповноваживши, в тому числі, і
позивача на їх одержання.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним
законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2002 по
справі № 26/196, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Є.Усенко
С у д д і О.Глос
Г.Жаботина