ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 26/195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу м. Ужгороді (далі за текстом: ДПІ у
м. Ужгороді)
на рішення господарського суду м. Києва від
29.05.2002
у справі № 26/195
за позовом ДПІ у м. Ужгороді
до - ТОВ “Вертикаль”,
- ЗАТ “Енергопостачання” в особі
Закарпатської філії
Про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2002 (суддя
Пінчук В.І) в позові відмовлено на підставі ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на відсутність доказів, що свідчать про
наявність умислу в укладенні угоди з метою завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства.
Вважаючи, що зазначене рішення прийняте господарським судом з
порушенням норм ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач у касаційній скарзі просить
скасувати рішення від 29.05.2002 та прийняти нове рішення про
задоволення позову.
Сторони не скористалися правом на участь у судовому засіданні їх
представників
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Рішення від 29.05.2002 постановлене господарським судом з
порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 43 і 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно п. 3 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній
частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи,
встановлені господарським судом, докази, на підставі яких
прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив
докази сторін.
Відмовляючи в позові, господарський суд обгрунтував свій
висновок щодо відсутності у ТОВ “Вертикаль” при укладенні
спірної угоди купівлі-продажу гумових виробів із ЗАТ
“Енергопостачання” на суму 75592,20 грн. мети, що суперечить
інтересам держави і суспільства, невиконанням позивачем вимог
ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно доведення
зазначеної обставини.
Разом з тим, ДПІ надала суду докази в підтвердження своїх
доводів щодо недійсності спірної угоди, зокрема, довідку ДПА
м. Києва від 22.01.2001 про те, що ТОВ “Вертикаль” як платник
ПДВ було зареєстроване 19.04.2000, що не співпадає з даними
податкової накладної № 134 від 29.12.1999, виданій ТОВ
“Вертикаль”, стосовно свідоцтва продавця, як платника ДПВ; копії
пояснень директора ТОВ “Вертикаль” Петрова О.Б. від 16.08.2001,
який заперечував укладення спірної угоди уповноваженою особою
товариства та підтвердив, що товариством у грудні 1999р.
господарсько-фінансова діяльність не велась; довідку АКБ
“Інтерконтиненталь” від 20.12.2000 про відсутність руху грошових
коштів по поточному рахунку ТОВ “Вертикаль” у жовтні-грудні 1999
року; довідку тієї ж ДПА у м. Києві про відсутність податкової
звітності ТОВ “Вертикаль” з.03.2000 року та несплату податків, в
тому числі по результатах спірної угоди.
В порушення вимог ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не дав будь-якої оцінки жодному із
цих доказів та не навів доводів їх відхилення.
З урахуванням цього висновок суду не може вважатися таким, що
грунтується на всебічно, повно і об’єктивно встановлених
обставинах справи.
Погоджуючись з висновком господарського суду про те, що сам по
собі факт несплати податків суб’єктом підприємницької діяльності
не свідчить про наявність у нього умислу при укладенні
цивільно-правової угоди, спрямованого проти інтересів держави і
суспільства, судова колегія Вищого господарського суду України
разом з тим зазначає, що для правильної юридичної оцінки такої
угоди господарському суду слід виходити із всієї сукупності
встановлених по справі обставин, які характеризують
спрямованість діяльності цього суб’єкта підприємницької
діяльності в цілому, маючи на увазі, що згідно п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 “Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України
від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15, до угод, укладених з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільного ладу,
зокрема, відносяться угоди, спрямовані на приховування фізичними
та юридичними особами доходів від оподаткування. Виходячи із
змісту п. 16 названої постанови, недійсність угоди може бути
підтверджена будь-якими з передбачених ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.
Наведені порушення судом першої інстанції норм процесуального
права відповідно до ч. 1 ст. 111-10, п. 3 ст. 111-9 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування рішення від 29.05.2002 та
передачі справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним
законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Ужгороді задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2002 по
справі № 26/195, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий Є.Усенко
С у д д і О.Глос
Г.Жаботина