ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 24/299
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.
за участю представників
позивача - не з’явився
відповідача - не з’явився
розглянув у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій
№ 2” (надалі – ВАТ “ЗЗБК № 2”)
на постанову від 28.08.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 24/299
за позовом ВАТ “Югцемент”
до ВАТ “ЗЗБК № 2”
Про стягнення 1253797,94 грн.
Рішенням від 16.07.2002 господарського суду м. Києва (суддя
Шидловська В.В.) позовні вимоги задоволено – на підставі ст.ст.
161, 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
стягнуто з відповідача 1241484
грн. боргу з врахуванням індексу інфляції та 12313 грн. річних з
посиланням на неповне виконання боржником зобов’язання по оплаті
товару, отриманого за договором поставки від 30.05.2001 № 24-ц.
Постановою від 28.08.2002 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Новіков М.М., Мачульський Г.М., Мартюк А.І.)
рішення залишено без змін з тих же підстав.
ВАТ “ЗЗБК № 2” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на відсутність досягнення
сторонами в договорі поставки від 30.05.2001 згоди по таких
істотних умовах як кількість продукції, що постачається, ціна
продукції, термін (графік) виконання замовлення та поставки
продукції, якість продукції, що поставляється.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає відхиленню, оскаржувані рішення та
постанова – залишенню без змін з наступних підста.
На спірні цивільні правовідносини, які виникли навколо обставин
часткового невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті
отриманого товару, оформлених договором купівлі – продажу від
30.05.2001 № 24-ц, поширюється дія ст.ст. 161, 162, 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, чим спростовуються посилання скаржника на
ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки пунктом 4.1 зазначеного
вище договору чітко визначено строк оплати за поставлену
позивачем продукцію.
Дійсно, договір від 30.05.2001 № 24-ц за своєю цивільно-правовою
природою є договором поставки, що враховано судом першої та
апеляційної інстанції.
Статтями 245-248 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
істотними умовами
договору поставки визнано кількість продукції, що поставляється,
ціна продукції, термін або графік виконання поставки продукції,
асортимент продукції, якість продукції, що поставляється.
Судом першої та апеляційної інстанцій на підставі ретельної
правової оцінки умов договору від 30.05.2001, специфікації від
30.05.2001 № 1, додаткової угоди № 2 від 15.11.2001, квитанцій в
прийому вантажу в їх сукупності встановлено факт укладення між
сторонами договору поставки № 24-ц з усіма відповідними
істотними умовами та відсутність оплати відповідачем останньої
партії отриманого вантажу в грудні 2001 року. Судова колегія
враховує, що обставини неоплати останньої партії цементу не
заперечуються відповідачем.
Пункти 1.1 та 2.1 договору від 30.05.2001 для визначення
кількості та асортименту товару, що поставляється, відсилають до
специфікацій, які є невід’ємними частинами даного договору.
Наявна у справі специфікація (а.с.12) містить дані щодо обсягу
цементу, що поставляється, його асортименту, графіку поставок.
Специфікацією № 1 та додатковою угодою № 2 від 15.11.2001
визначено також ціну за одиницю поставленого товару (за 1
тонну), а якість цементу зазначена безпосередньо в п. 2.2
договору № 24-ц від 30.05.2001. Окрім того, обсяг поставленого
товару відповідно до п. 5.3 договору № 24-ц конкретно
оформлювався товарно-транспортними документами, а саме наявними
у справі квитанціями в прийомі вантажу.
Зазначені фактичні обставини повністю спростовують доводи
скаржника щодо відсутності укладення належним чином договору від
30.05.2001 № 24-ц.
Судом з достовірністю встановлено відсутність оплати
відповідачем останньої партії товару, поставленого позивачем в
грудні 2001 року.
Згідно зі ст.ст. 161, 162, 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у
встановлений строк, одностороння відмова від договору не
допускається, а зобов’язання припиняється виконанням, проведеним
належним чином, тобто у повному обсязі, в зв’язку з чим суд
першої інстанції правомірно дійшов висновку про обгрунтованість
позовних вимог у зв’язку з частковим невиконанням відповідачем
договірних зобов’язань.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судом першої та апеляційної інстанцій до спірних
договірних правовідносин норм цивільного законодавства та
відсутність будь-яких підстав вважати, що судом помилково
застосовано матеріальне чи процесуальне право в розрізі даного
майнового спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 161, 162, 216ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 111-5, 111-7 – 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 16.07.2002 господарського суду м. Києва та постанову
від 28.08.2002 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 2299 залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Завод
залізобетонних конструкцій № 2” – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський