ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції: Кутищева Н.С.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Крутовських В.І.,
судді: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.;
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 2/6/916
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Полякова Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача – Асютіна Є.О. та
представника відповідача –
Азлецької Н.М.
касаційну скаргу ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко”
на постанову від 12.07.2002
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 2/6/916
господарського суду Запорізької області
за позовом ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко”
до ПП “Вест-КС”
Про стягнення 12500 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2002 року ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко” звернулось з
позовом до ПП “Вест-КС” про стягнення майнової і немайнової
шкоди в сумі 12500 грн. та про зобов'язання відповідача внести
зміни в проект бензозаправки. Свої вимоги позивач обґрунтовував
тим, що відповідач, без згоди позивача включив частину під'їзної
дороги, яка належить ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко”, до складу
власного виїзду з території бензозаправки, що призвело до
пошкодження дороги під час будівництва бензозаправки та
порушення права власності позивача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2002
провадження по справі в частині позовних вимог про зобов'язання
відповідача внести зміни до проекту бензозаправки припинено. У
задоволенні іншої частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2002, за тією ж справою, вищезазначене рішення суду
першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення.
Постановляючи згадані рішення, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що позивач не підтвердив факт
порушення належних йому прав.
У касаційній скарзі ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко” просить скасувати
постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд
до суду першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що
апеляційним судом порушені норми процесуального та матеріального
права, зокрема, що справу розглянуто без належного повідомлення
про це позивача у справі, та порушено ст. 128 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 49, 55 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ПП “Вест-КС” просить постанову
апеляційного суду від 12.07.2002 залишити без змін, оскільки на
його думку постанова винесена відповідно до норм матеріального
та процесуального права, а касаційну скаргу залишити без
задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає
задоволенню.
Як це встановлено апеляційним судом, вимоги позивача грунтуються
на тому, що при будівництві бензозаправки відповідач без його
згоди і відома включив частину під'їзної дороги, що належить
позивачу, до складу власного виїзду з території бензозаправки.
При цьому під час будівництва покриття дороги було пошкоджено в
чому, на думку позивача, і полягала заподіяна йому матеріальна
та моральна шкода.
Оскаржуючи постановлені по справі судові рішення, позивач
посилається на те, що суд не прийняв до уваги надані йому
докази, з яких випливала обгрунтованість позову. Зокрема позивач
стверджує, що суд проігнорував наявні у справі документи про те,
що він має право власності відносно пошкодженого об'єкту.
Зазначені твердження позивача є безпідставними, оскільки
сукупності наявних у справі доказів апеляційний суд, як це
вбачається із змісту його постанови, дав відповідну оцінку та
дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач не тільки
не підтвердив факт порушення належних йому прав, але й не довів
навіть сам факт пошкодження того об'єкту, який на його думку,
належав йому на праві власності.
Посилання позивача на те, що апеляційний суд не повідомив його
про час розгляду справи 12.07.2002 і розглянув її за його
відсутністю, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки із
матеріалів справи вбачається, що розгляд спору по суті суд
розпочав 10.07.2002 за обоюдною участю сторін і оголосив перерву
до 12.07.2002.
Таким чином в процесі перегляду судових рішень у касаційному
порядку, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про
те, що судом апеляційної інстанції обставини справи були
встановлені з належною повнотою і правильно оцінені юридично.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “АвтоПром Інвест Ко” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2002
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2002 по справі № 2/6/916 залишити без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Поляков Б.М.