ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 17-2-18/02-4285
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.
Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників
позивача
відповідача Зайцева С.М., Домбровського Р.О.
розглянувши касаційну Одеської залізниці
скаргу
на рішення господарського суду Одеської області
та постанову від 25.06.2002
Одеського апеляційного господарського
суду
від 27.08.2002
у справі № 17-2-18/02-4285
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Міжнародна
транспортно-туристична агенція”
до Одеської залізниці
Про стягнення 148052,73 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2002
/суддя Продаєвич В.О./ позовні вимоги про стягнення 98052,73
грн. збитків і 50000 грн. моральної шкоди задоволені частково: з
відповідача на користь позивача стягнено 89079,10 грн. збитків і
судові витрати. Зокрема, з відповідача стягнені витрати в сумі
1919,28 грн., пов’язані з монтажними і пусконалагоджувальними
роботами з установки квитково-касового термінала; витрати зі
сплати виділення каналів зв’язку в розмірі 2400 грн.; витрати,
пов’язані зі сплатою гарантійного депозиту в розмірі 500 грн.;
витрати, пов’язані з орендою виділенні каналів зв’язку в розмірі
300 грн.; прибуток у розмірі 79459,82 грн., який отримав би
позивач за період з 01.03.2001 по термін закінчення дії договору
– 31.12.2002, якби договір доручення достроково не був
припинений.
В задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної
шкоди в розмірі 50000 грн. відмовлено в зв’язку з тим, що
позивач не навів доказів щодо факту втрати ним ділової репутації
перед клієнтами-покупцями квитків і не обгрунтував розмір шкоди.
Позовну вимогу щодо стягнення збитків з урахуванням індексу
інфляції суд відхилив у зв’язку з відсутністю правових підстав.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 /колегія суддів у складі Мацюри П. Ф. – головуючий,
Андреєвої Е.І., Лашина В.В./ рішення місцевого суду залишено без
змін з тих же підстав.
Поданою касаційною скаргою відповідач /Одеська залізниця/
просить Вищий господарський суд України змінити рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів
частково, відмовивши у стягненні збитків у вигляді неодержаних
доходів. Скаржник стверджує, що оскаржені ним рішення і ухвала
не відповідають вимогам матеріального права та винесені з
неправильним застосуванням ст. 393 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
передбачає відшкодування довірителем /залізницею/ лише
винагороди та відшкодування витрат, які поніс повірений /МТТА/
при виконанні умов договору. Однак, місцевий і апеляційний суди,
окрім вказаних витрат стягнути і збитки у вигляді неодержаних
доходів, що суперечить вимогам ст.ст. 393, 203, 204 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови та
заслухавши присутніх у засіданні суду представників відповідача
дійшла висновку, що вони підлягають скасуванню, а касаційна
скарга – частковому задоволенню з наступних підстав.
28.11.2000р. Одеська залізниця /”Перевізник”/ і ТОВ “Міжнародна
транспортно-туристична агенція” /”Реалізатор”/ уклали договір №
НЮ-1837Л, згідно якого перевізник доручив, а реалізатор прийняв
на себе право попереднього та добового продажу залізничних
квитків з використанням термінального обладнання АСУ “Експрес-2”
в м. Одесі. Окрім того, реалізатор зобов’язався представляти
перевізника при продажу залізничних квитків на проїзди
міжнародного та внутрішньодержавного сполучення і кожний місяць
здійснювати попередню сплату з 01.10 по 01.07 в розмірі 5000
грн., а з 01.07 по 01.10 в розмірі 8000 грн. /п. п. 1, 3.1.1,
3.1.10/. Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що повноваження
реалізатора представляти перевізника обмежується цим договором.
Правову оцінку вказаному договору місцевий і апеляційний суди не
дали. До якого виду зобов’язань відноситься договір ні позивач,
ні господарські суди першої і апеляційної інстанцій не
визначили.
Відповідач вважає спірний договір договором доручення, а тому
керуючись ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і в зв’язку з відкриттям
Одеською залізницею на всіх вокзалах залізниці сервісних центрів
листом від 31.01.2001 № 319/Л відмінив доручення і повідомив ТОВ
“МТТА” про розірвання /припинення/ договору доручення № НЮ-
1837/Л від 28.11.2000.
Згідно ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір доручення
припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також
внаслідок скасування його довірителем. Довіритель вправі
скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у всякий
час. Угода про відмову від цього права недійсна.
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано
повністю, довіритель зобов’язаний винагородити повіреного
відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду передбачено
договором або затвердженими у встановленому порядку правилами, а
також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не
застосовується до виконання повіреним доручення після того, як
він дізнався чи повинен був дізнатися про припинення доручення.
Вказаною нормою Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
господарські суди не керувались і в оскаржених рішенні і
постанові не мотивували своє рішення про стягнення неотриманого
прибутку за період, коли спірний договір не діяв, що свідчить
про неповне з’ясування всіх обставин справи і зумовлює
скасування оскаржених рішення та постанови і направлення справи
на новий розгляд для всебічного, повного і об’єктивного розгляду
в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Згідно ст. 111-7 ч. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене касаційна інстанція вважає юридичну оцінку,
дану місцевим і апеляційним судами позовним матеріалам такою, що
не відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству, а
тому керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2002 і
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.08.2002 у справі № 17-2-18/02-4285 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Одеської
області.
Головуючий В.Овечкін
Судді Й.Мілевський
Є.Чернов