Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого — Овечкіна В.Е.,

Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.,

за участю

представників:

позивача —

відповідача — В.Коваль

розглянувши касаційну ТОВ “Укрсибресурс”

скаргу

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

у справі № 1/4/21

за позовом ТОВ “Укрсибресурс”

до ДПІ в Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення ДПІ в частині застосування пені

за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.02 у справі (суддя Мірошниченко М.В.) позовні вимоги ТОВ “Укрсибресурс” задоволені, визнано недійсним рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 189/23/221-23853142/305 від 31.07.01 у частині застосування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 211215,0 грн.

Рішення мотивовано тим, що невиконання умов договору мало місце з боку нерезидента контрагента позивача за угодою. При цьому постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті України від 12.07.00 прийнята до провадження Справа N 2636/2000 за позовом ТОВ “Укрсибресурс” до фірми “Penta international limited”. Рішенням від 31.07.01 позовні вимоги ТОВ “Укрсибресурс” задоволені. Зазначений факт, на думку суду, є підставою для звільнення позивача від відповідальності, встановленої у вигляді пені згідно положень статей 1, 2, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі головуючого — Євстигнєєва О.С., суддів Тищик І.В., Чимбар Л.О., здійснюючи перевірку рішення в зв'язку з апеляційною скаргою відповідача, постановою від 27.06.02 рішення у справі скасувала, в задоволенні позовних вимог відмовила. Постанова мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) , у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торговельно-промисловій палаті України позовної заяви президента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені ст.ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Оскільки ухвалою арбітражного суду Запорізької області від 13.07.00 позов ТОВ “Укрсибресурс” був залишений без розгляду, в зв'язку з чим терміни, встановлені ст.ст. 1, 2 Закону України “Про порядок розрахунків в іноземній валюті” податковим органом були поновлені і пеня за їх порушення нарахована за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено згідно ч. 3 ст. 4 цього Закону. При цьому судом зазначено, що Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) не ставить нарахування пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами в залежність від наявності чи відсутності вини нерезидента.

Позивач із постановою апеляційного суду не згоден, просить її скасувати, рішення господарського суду Запорізької області у справі залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що за його переконанням сам факт прийняття заяви судом зупиняє нарахування пені.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову апеляційного суду залишити без зміни, оскільки апеляційною інстанцією правильно застосовані норми закону “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) .

Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому засіданні і зазначає наступне.

Особливості правового регулювання правовідносин, що виникають між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та органом Державної податкової служби підчас здійснення цим суб'єктом розрахунків в іноземній валюті, врегульовані Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) № 185/94-ВР від 23.09.94.

Зокрема ст. 2 названого Закону зазначено, що при застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, встановлюється граничний термін надходження об'єкту поставки, що дорівнює до календарних днів із моменту здійснення авансового платежу.

Відповідальність за порушення зазначеної норми встановлюється ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) у вигляді нарахування та стягнення пені у розмірі 0,3% митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Разом із тим, згаданим Законом встановлено деякі виключення щодо покладення відповідальності за порушення встановлених термінів стосовно тих суб'єктів, які звернулися з відповідними позовами про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання останнім термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами (ч. 2 ст. 4 Закону).

Частиною 4 ст. 4 Закону встановлено, що у разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову, пеня за порушення термінів, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Правові наслідки відмови суду або арбітражного суду у задоволенні такого позову викладені в ч. 3 ст. 4 Закону, згідно з якою в цьому випадку терміни, встановлені ст.ст. 1, 2 поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, по який ці терміни було зупинено.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “Укрсибресурс” звернулося з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента-контрагента за зовнішньоекономічною угодою — фірми “Penta international limited” до арбітражного суду Запорізької області, яким ухвалою від 19.05.00 порушено провадження у справі № 1/2/481.

Ухвалою арбітражного суду Запорізької області від 13.07.00 позов ТОВ “Укрсибресурс” був порушений без розгляду.

Однак 12.07.00 провадження у справі між тими ж самими сторонами і з тих же підстав було порушено Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгівельно-промисловій палаті України, який 31.07.00 прийняв рішення про задоволення позовних вимог ТОВ “Укрсибресурс” та стягнення заборгованості з нерезидента.

Колегія суддів констатує, що положення ч. 3 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) не можуть бути застосовані до позивача, оскільки до винесення ухвали арбітражним судом Запорізької області про залишення позову без розгляду (13.07.00) Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгівельно-промисловій палаті України була прийнята позовна заява ТОВ “Укрсибресурс” (12.07.00) з тих же підстав і до того ж відповідача про той же предмет спору. Таким чином, на день винесення ухвали арбітражного суду Запорізької області, нарахування пені знову було зупинено за іншими підставами. Таким чином терміни, передбачені ст.ст. 1, 2 Закону, не відновлювалися.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зосередити увагу на тому, що у відповідності з приписами пп. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами” та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.00, законодавцем визначено принцип вирішення конфлікту інтересів, згідно з яким у разі, коли норми закону чи іншого нормативного правового акту припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

Таким чином законодавець визначив свою позицію стосовно спірних питань, що виникають між органами Державної податкової служби України та платниками податків та містить імперативну вимогу щодо дій контролюючих органів в таких випадках.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки, викладені в рішенні господарського суду Запорізької області від 24.01.01 щодо необґрунтованості спірного рішення відповідача такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі підлягає скасуванню, як така, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись вимогами ст. 108, 111-5, 111-7—111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу ТОВ “Укрсибресурс” задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.02 у справі № 1/4/21 скасувати.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.02 у справі № 1/4/21 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті держмита, в тому числі за розгляд справи в касаційній інстанції покласти на відповідача.

5. Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.