ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2002 Справа N 1/1/530
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,
розглянувши з участю представників:
- ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” – Юрченка
О.А., Пламм Г.А.
- відділення Державного казначейства України у м. Запоріжжі –
Курінної О.О.
- ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” - Теплова
О.В., Літкевич В.С.
касаційні скарги - відділення Державного
казначейства України у
м. Запоріжжі,
- спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у
м. Запоріжжі (далі за текстом –
СДПІ у м. Запоріжжі)
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.04.2002
у справі № 1/1/530
за позовом ВАТ “Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат”
до - відділення Державного
казначейства України у
м. Запоріжжі,
- СДПІ у м. Запоріжжі
третя особа на стороні ВАТ “Державний експортно-імпортний
відповідачів банк України”
Про визнання недійсними подання №№ 4,5,6 від 18.05.2000 та
рішення № 5 від 23.05.2000
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 02.10.2000
(суддя Берднікова Т.М.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.04.2002 (судді Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко
А.Є.), позов задоволено: подання відділення Державного
казначейства України у м. Запоріжжі №№ 4, 5, 6 від 18.05.2000
“Про відшкодування збитків державного бюджету по іноземних
кредитах” та рішення ДПІ у м. Запоріжжі № 5 від 23.05.2000 про
стягнення з ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”
заборгованості по іноземному кредиту в сумі 41.933.139,18 грн.
та пені на прострочену суму по іноземному кредиту в сумі
6.403.304,36 грн. визнані недійсними з мотивів відсутності у
позивача обов’язку відшкодувати витрати по поверненню іноземного
кредиту, виданого під гарантії Уряду України для налагодження
виробництва алюмінієвої фольги на ВАТ “Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат”, що мали місце за період до 01.01.2000.
В касаційних скаргах СДПІ у м. Запоріжжі та відділення
Державного казначейства у м. Запоріжжі просять скасувати
постановлені по справі судові рішення, посилаючись на
неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 20
Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік”,
пункту 2 постанови КМ України від 14.12.95 № 1002 “Про порядок
відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок
настання гарантійних випадків, юридичними особами України під
гарантії Уряду України”, “Порядку зарахування до державного
бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб
України – позичальників для погашення заборгованості за
іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України”,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96
№ 88, пункту 13 “Положення про Міністерство фінансів України”,
затвердженого Указом Президента України від 26.08.99 № 108/99.
При цьому СДПІ у м. Запоріжжі за результатами розгляду
касаційної скарги просить направити справу на новий розгляд,
відділення Державного казначейства у м. Запоріжжі – прийняти
нове рішення про відмову в позові. ВАТ “Державний
експортно-імпортний банк України” у відзиві на касаційні скарги
просить їх задовольнити, додатково зазначивши, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням ст. 117 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, розпоряджень КМ України від 03.08.2000
№ 307 “Про затвердження графіків повернення протягом 2000 року
іноземних кредитів, залучених державою або під державні
гарантії, та відшкодування підприємствами-боржниками витрат
державного бюджету, зумовлених виконанням гарантійних та
кредитних зобов’язань держави за іноземними кредитами” та від
01.03.2002 № 94-р “Про графіки погашення заборгованості за
іноземними кредитами, залученими державою або під її гарантії”.
Натомість позивач у відзиві на касаційні скарги, вважаючи їх
необгрунтованими, просить залишити скарги без задоволення.
СДПІ у м. Запоріжжі не реалізувала процесуальне право сторони у
судовому процесі на участь у судовому засіданні касаційної
інстанції.
Заслухавши представників відповідача, третьої особи, які
підтримали касаційні скарги, та заперечення представників
позивача, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права в рішенні та постанові,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга СДПІ у м. Запорожжі підлягає
повному, а касаційна скарга відділення Державного казначейства
України у м. Запоріжжі частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того,
що оскільки у позивача не було обов’язку до 2000 року
відшкодовувати витрати по поверненню іноземного кредиту,
наданого під гарантії Уряду України, оспорювані подання про
відшкодування збитків державного бюджету за іноземні кредити та
рішення про стягнення простроченої заборгованості і пені по
іноземному кредиту прийняті відповідачами безпідставно.
Разом з тим, пунктом 3 постанови КМ України від 14.12.95 № 1002
“Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що
виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними
кредитами, одержаними особами України під гарантії Уряду
України” Міністерству фінансів України доручалося установити
порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у
безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для
погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під
гарантії Уряду України.
На виконання цієї постанови Міністерство фінансів України
наказом від 30.04.96 № 88 затвердило “Порядок зарахування до
державного бюджету сум, стягнутих у безпідставному порядку з
юридичних осіб України – позичальників для погашення
заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії
Уряду України”.
Пунктами 1, 2 названого Порядку передбачено, що Управління
зовнішнього боргу Міністерства фінансів України відповідно до
інформації банка-агента надає інформацію, зокрема, Головному
управлінню Державного казначейства щодо юридичних осіб України,
які порушили зазначений розклад платежів та суми витрат
державного бюджету з обслуговування та погашення згаданих
кредитів. Головне управління Державного казначейства надає
зазначену інформацію територіальним органам Державного
казначейства. У разі невідшкодування позичальником витрат
державного бюджету у місячний термін державні податкові
інспекції за поданням територіальних органів Державного
казначейства, оформленого відповідно до інформації Головного
управління Державного казначейства, стягують з боржника у
безспірному порядку повну суму нездійснених у строк платежів з
урахуванням пені.
Згідно п. 5 ст. 5, ст. 13 “Положення про Міністерство фінансів
України”, затвердженого Указом Президента України від 26.08.99
№ 1081/99, Міністерство фінансів України має право представляти
Кабінет Міністрів України за його дорученням під час розгляду
питань про надання кредитів під гарантію Кабінету Міністрів
України у межах розміру державного боргу, затвердженого Законом
про Державний бюджет України на відповідний рік; йому ж
підпорядковується Державне казначейство України.
Із змісту наведених правових норм випливає, що наявність
заборгованості по іноземних кредитах, отриманих під гарантії
Уряду України, визначає Міністерство фінансів України як
уповноважений орган Кабінету Міністрів України, що і є підставою
для стягнення з позичальника такої заборгованості згідно
названого Порядку.
Оскільки спір стосується саме обов’язку позивача сплатити
заборгованість за іноземним кредитом, отриманим під гарантії
Уряду України згідно кредитної угоди від 28.05.97 № 14/02-145,
укладеної відповідно до Загальної фінансової угоди від 26.07.93
та Другої зв’язаної кредитної угоди від 28.06.95, кредитором за
якими виступила компанія “Ефібанк” (Італія) (від імені групи
італійських кредитних установ), до участі у справі суду слід
було в порядку, передбаченому ст. 24 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, залучити як
відповідача Міністерство фінансів України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права
є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо
такі прийняті без залучення до участі у справі осіб, прав і
обов’язків яких стосуються ці судові рішення.
Поскільки справа у зв’язку із скасуванням постановлених у ній
судових рішень, як це передбачено п. 3 ст. 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягає передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції, останньому під час
нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом заходи для всебічного повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з вимогами
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
задовольнити, касаційну скаргу відділення державного
казначейства України у м. Запоріжжі задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.04.2002 та рішення арбітражного суду
Запорізької області від 02.10.2000 по справі № 1/1/530, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької
області.
Головуючий Є. Усенко
Судді О. Глос
Г. Жаботина