ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7.11.2002 Справа N 2-7/3695-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І.,
Дроботової Т.Б.,
розглянувши з участю представників:
- товариства з обмеженою відповідальністю “Зоря ЛТД” - Лемиш
Р.Т.;
- Євпаторійської ОДПІ - Ушакової Н.М.
касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ
на постанову від 19.06.2002
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-7/3695-2002
за позовом ТОВ “Зоря ЛТД”
до Євпаторійської ОДПІ
Про визнання недійсною першої податкової вимоги від 05.11.2001
№ 1/106
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.04.2002 (суддя Дугаренко О.В.) позов задоволено: перша
податкова вимога від 05.11.2001 № 1/106, направлена
Євпаторійською ОДПІ позивачу про сплату податкового боргу за
узгодженим податковим зобов’язанням на загальну суму 3622,04
грн., в тому числі за платежами по ПДВ в сумі 431,00 грн., по
податку на прибуток в сумі 2771,04 грн., по нарахованій пені на
податок на прибуток у сумі 11,04 грн., по оплаті за патенти
юридичних осіб на роздрібну торгівлю і на оптову торгівлю в сумі
1000 грн. за кожний, визнана недійсною з мотивів відсутності у
позивача податкового боргу по зазначених податках та непоширення
норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від
21.12.2000 № 2181/ВР-ІІІ на правовідносини в сфері патентування
торговельної діяльності. В обгрунтування висновку про
відсутність у позивача податкового боргу, щодо сплати якого була
направлена спірна податкова вимога, суд послався на те, що
позивач в установлені чинним законодавством строки сплати
податків відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
надав АК АПБ “Україна”, в якому був
відкритий його банківський рахунок, платіжні доручення на
перерахування до бюджету сум податків, які, однак, банком
виконані не були, у зв’язку з чим податкова інспекція визнана
кредитором банку, відносно якого розпочата ліквідаційна
процедура, на суму, в тому числі, неперерахованих податкових
платежів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.06.2002 (судді Фенько Т.П. , Черткова І.В., Голік В.С.)
рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено з
посиланням на те, що п/п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами і державними цільовими фондами” не звільняє платника
від податкового зобов’язання в частині належного до сплати
податку, який відповідно до п. 5 ст. 50 і п. 5 ст. 78 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
вважається зарахованим до
відповідного бюджету з моменту зарахування на єдиний
казначейський рахунок державного бюджету або на рахунок
місцевого бюджету, відкритий в територіальному органі Державного
казначейства України.
У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись з таким висновком
апеляційного суду та підтримуючи рішення суду першої інстанції,
просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що, на його
думку, винесена з порушенням п/п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону
України від 21.12.2000 № 2181-ВРІІІ, п. 22.4 ст. 22 Закону
України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
, п. 5 ст. 78 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
. Щодо останньої позивач зазначає, що ця правова
норма на момент виникнення спірних правовідносин не набрала
чинності.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представника відповідача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі
платіжних доручень позивача дирекцією АК АПБ “Україна” по АР
Крим було здійснено списання з його поточного рахунку 5500 грн.
оплати по ПДВ, 5500 грн. оплати по податку на прибуток, а також
були проведені платежі за торгівельні патенти за роздрібну і
оптову торгівлю в сумі відповідно 1200 грн. і 2017 грн.
Зазначені суми, однак, банком на відповідні бюджетні рахунки
зараховані не були у зв’язку з порушенням щодо АК АПК “Україна”
ліквідаційної процедури. Стосовно вказаних сум грошові вимоги в
процедурі ліквідації пред’явила ДПІ за місцем реєстрації
дирекції банку, що ліквідується, яка і була включена до реєстру
кредиторів АК КПБ “Україна”.
Відповідач не оспорював доводи позивача, що податковий борг,
щодо якого була направлена перша податкова вимога від 05.11.2001
№ 1/106, є складовою сум, на перерахування яких до відповідних
бюджетів позивач надав банку платіжні доручення.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
банки та інші фінансово-кредитні
установи виконують доручення платників податків і зборів
(обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів
(обов’язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих
бюджетів в установлений законами України термін.
Згідно п. 8.1 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України “Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
банк
зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в
розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного
часу банку, в день його надходження. Отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа
на переказ.
Як передбачено ст. 2 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, завданням органів державної
податкової служби є здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів
податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових
доходів, установлених законодавством.
Пред’явивши відповідно до положень ст. 93 Закону України “Про
банки і банківську діяльність” грошову вимогу до банку, що
ліквідується, на суму платежів позивача, які підлягали
перерахуванню до бюджету, орган державної податкової служби у
такий спосіб підтвердив виконання позивачем своїх податкових
зобов’язань перед державою, у зв’язку з чим для направлення
позивачу податкової вимоги передбачені п/п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6
Закону України від 21.12.2000 № 2181-ВРІІІ підстави були
відсутні. Апеляційний суд, однак, дав неправильну юридичну
оцінку встановленим обставинам справи, що призвело до
неправильного висновку стосовно прав і обов’язків сторін у
спорі.
Висновки ж, викладені у рішенні суду першої інстанції,
відповідають обставинам справи і чинному законодавству
безвідносно до мотивів, з яких позов був задоволений. При цьому
правомірним є висновок суду першої інстанції щодо системи
оподаткування, як сфери регулювання Закону України від
21.12.2000 № 2181-ВРІІІ, та непоширення норм останнього на
правовідношення у сфері патентування.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Зоря ЛТД” задовольнити, скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
19.06.2002, рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 25.04.2002 залишити без змін.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
Т.Дроботова