ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2002 Справа N 11/59НА
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Михайлюка М.В.,
розглянувши з участю представників:
-ВАТ “Житомирський завод Богатирчука О.О.,
огороджувальних конструкцій”
-Житомирської об'єднаної Рафальського В.В.,
державної податкової інспекції
касаційну скаргу Житомирської об'єднаної
державної податкової інспекції
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
23.05.2002р.
по справі № 11/59 НА
за позовом ВАТ “Житомирський завод
огороджу-вальних конструкцій”
до ДПІ у м. Житомирі
Про визнання недійсним рішення від 26.06.2000р. №
102/14022/22-0
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Житомирської області від 12.09.2000р.
(суддя Маріщенко А.О.) в позові відмовлено з посиланням на
частини 2, 3 і 4 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р.
№ 185/94-ВР, на підставі яких судом зроблено висновок про
правомірне стягнення відповідачем з позивача до бюджету пені у
сумі 22729,42 грн. за порушення встановленого статтею 1
названого Закону строку розрахунку по зовнішньоекономічних
контрактах, укладених з нерезидентом фірмою “ERC concept Siede
Social” (Франція).
Постановою голови цього ж арбітражного суду від 09.01.2001р,
залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23.05.2002р. (судді Фролова Г.М.,
Алданова С.О., Бакуліна С.В.), вказане рішення скасоване, а
позов задоволено з мотивів неправильного застосування
арбітражним судом частин 2,3,4 ст. 4 Закону України “Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Оскаржуючи висновки, викладені в постанові суду апеляційної
інстанції, з мотивів неправильного застосування вказаних норм
матеріального права, відповідач у касаційній скарзі просить
скасувати зазначену постанову і постанову арбітражного суду
Житомирської області та залишити в силі рішення від 12.09.2000р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на її
необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, та заперечення представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи і правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що підставою для стягнення з
позивача пені в сумі 22729,42 грн. рішенням заступника
начальника ДПІ у м. Житомирі від 26.06.2000р. № 102/14022/22-0
стало припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом при
ТПП України провадження по справі АС № 67 ф/99, порушеної за
позовною заявою ВАТ “Житомирський завод огороджувальних
конструкцій” до фірми “ERC concept Siede Social” (Франція) про
стягнення 22109,90 дол. США, в частині позовних вимог у сумі
14490,74 дол.США у зв'язку з добровільною сплатою боргу після
пред'явлення позову.
Згідно частин 2,3,4 ст. 4 Закону України від 23.09.94р.
№ 185/94-ВР у разі прийняття судом або арбітражним судом,
Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською
арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України
позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами,
терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняється і
пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або
частково або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і
2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується
за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці
терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення зазначених термінів не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Отже, за змістом наведених правових норм, обгрунтованість
позовних вимог резидента про стягнення заборгованості за
зовнішньо економічним контрактом, підтверджена рішенням суду
(арбітражного суду), є підставою для звільнення його від
відповідальності у вигляді сплати пені, передбаченої частиною 1
статті 4 Закону України від 23.09.94 № 1894-13Р.
Як вбачається з копії рішення Міжнародного комерційного
арбітражного суду при ТПП України від 06-16.07.99 р. по справі
АС № 6790/99, арбітражний суд встановив порушення фірмою “ERC
concept Siede Social” (Франція) передбачений експортними
контрактами, укладеними з позивачем, термін розрахунку за
поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість у
сумі 22109,30 дол. США, 14490,77 дол. США з якої були ним
сплачення після пред'явлення позивачем позову. Вказаним рішенням
на користь позивача стягнуто з нерезидента 7619,13 дол.США та
витрати по сплаті арбітражного збору в повному обсязі, а
провадження в частині позову про стягнення 14490,77 дол. США
припинено саме у зв'язку з добровільною сплатою боргу.
За таких обставин апеляційний суд дійшов до обгрунтованого
висновку про відсутність правових підстав для стягнення з
позивача пені, передбаченої частиною 1 ст. 4 Закону України від
23.09.94 р. № 185/94-ВР,оскільки Міжнародним комерційним
арбітражним судом при ТПП України встановлено факт порушення
нерезидентом термінів розрахунків за контрактами та визнано
вимоги позивача правомірними.
Зазначене спростовує доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального
права.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житомирської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.05.2002р. по справі № 11/59-НА – без змін.
Головуючий, суддя Є.Усенко
С у д д і О.Глос
М.Михайлюк