ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
07.11.2002 N 28/115-02
Вищий господарський суд України розглянувши матеріали
касаційної скарги на ухвалу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва від 03.09.2002 господарського суду
м. Києва у справі N 28/115-02 господарського суду м. Києва за
позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі
м. Києва до відповідачів:
- приватного підприємства "Д...";
- приватного підприємства "М...", про визнання угоди
недійсною В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.09.2002 у справі
N 28/115-02 припинено провадження у справі за позовом ДПІ у
Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства "Д..." і
приватного підприємства "М..." про визнання недійсною усної угоди,
укладеної між відповідачами згідно з рахунком-фактурою N 2 від
08.01.2001, накладною N 11 від 08.01.2001, податковою накладною
N 11 від 08.01.2001 та платіжним дорученням від 12.01.2001, на
підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з
відсутністю предмета спору.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач не надав суду доказів
існування усної угоди, оскільки факт здійснення оплати другим
відповідачем за проданий йому товар через кілька днів після
отримання товару не відповідає положенням ч. 2 ст. 43 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, тому що така умова розрахунку
виключає одночасність укладання та виконання угоди.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва в касаційній скарзі
просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від
03.09.2002 і передати справу до господарського суду м. Києва для
розгляду по суті, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом м. Києва норм процесуального права (п. 1-1 ст.
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
оскільки факт укладення спірної угоди підтверджено матеріалами
справи і не заперечується жодною зі сторін, а якщо існує угода, то
існує і предмет спору.
Відповідачі не скористались своїм процесуальним правом на
участь їх представників у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та правильність
застосування господарським судом першої інстанції норм
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України доходить висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що
08.01.2001 між відповідачами було досягнуто згоди за всіма умовами
договору купівлі-продажу продукції (найменування, кількість та
вартість продукції), про що свідчать рахунок-фактура N 2 від
08.01.2001, накладна N 11 та податкова накладна N 11 від
08.01.2001. При цьому спірна угода була виконана відповідачами,
але не в момент її укладення, а через декілька днів (12.01.2001),
коли покупцем (другим відповідачем) була здійснена оплата за
відпущений йому товар.
Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності
предмета спору, виходячи з наступного.
Визначення поняття "угода" надане в ст. 41 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою угодами визнаються дії громадян
і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними
умовами, а згідно з ст. 154 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договір може бути укладено як шляхом складання єдиного документа,
підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами,
телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Факт укладання угоди купівлі-продажу продукції згідно з
рахунком-фактурою N 2 від 08.01.2001, накладною N 11 та податковою
накладною N 11 від 08.01.2001 і виконання останньої відповідачами
встановлено самим господарським судом (четвертий абзац 2 сторінки
ухвали господарського суду від 03.09.2002), у зв'язку з чим
висновки господарського суду щодо відсутності доказів існування
спірної угоди суперечать як вимогам чинного законодавства (статті
41, 42, 153, 154 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
), так і
висновкам самого суду, викладеним в оскаржуваній ухвалі.
За таких обставин форма, в якій була укладена спірна угода,
не спростовує самого факту укладення угоди і може лише вплинути на
висновки господарського суду щодо відповідності спірної угоди
вимогам чинного законодавства при вирішенні спору по суті.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої
інстанції щодо відсутності предмета спору не відповідають
обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим
ухвала господарського суду м. Києва від 03.09.2002 у справі
N 28/115-02 підлягає скасуванню, а справа - передачі до
господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Під час розгляду справи господарському суду необхідно
всебічно і повно перевірити фактичні обставини справи і прийняти
законне та обгрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва задовольнити.
Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 03.09.2002
у справі N 28/115-02, а справу передати до господарського суду
м. Києва для розгляду по суті.
"Вісник господарського судочинства",
1/2003