Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши з
участю представників: - ВАТ "ХХХ" - присутній,
- ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська -
присутні;
касаційну скаргу ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
на рішення господарського суду Н-ської області
від ХХ.05.2002 р.
у справі № Х4
за позовом ВАТ "ХХХ"
до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
про визнання частково недійсним рішення від
11.02.2002 № 184-23-724/30838263/1600,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2002 (суддя
А.А.А.) позов задоволено: рішення заступника начальника ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська від 11.02.2002 №
184-23-724/30838263/1600 про стягнення з ВАТ "ХХХ" 73332,47 грн.
пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті за
експертним контрактом визнано недійсним в частині стягнення пені в
сумі 54416,05 грн. з посиланням на відсутність у позивача
дебіторської заборгованості з простроченим строком погашення в
розмірі 107654 дол.США, оскільки зобов'язання нерезидента сплатити
грошові кошти в такій сумі було припинено шляхом зарахування
однорідної зустрічної вимоги на підставі ч. 1 ст. 217 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не погоджуючись з цим висновком суду і вважаючи його таким, що
суперечить ст.ст.1, 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, ст. 217, п. 4 ст.
218 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідач просить скасувати рішення
місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову
в позові.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали касаційну
скаргу, та заперечення представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи і правильність їх юридичної оцінки в
рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акта перевірки
від 04.02.2002 № 004073 рішенням заступника начальника ДПІ у
Ч-ському районі м. Н-ська від 11.02.2002 №
184-23-724/30838263/1600 з позивача стягнуто 73332,47 грн. за
несвоєчасне надходження грошових коштів в іноземній валюті за
експертними контрактами, в тому числі 54416,05 грн. пені,
нарахованої на 107654 дол. США. яка не надійшла на валютний
рахунок позивача в строк, передбачений ст.1 Закону України "Про
порядок розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, виручки від
продажу сільськогосподарської техніки згідно контракту від
12.09.2001 № 012/009/001 фірмі "YYY" /Венесуела/.
Визнаючи частково недійсним спірне рішення, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідно до договору поруки від 20.12.2001,
укладеного між фірмами "YYY" /поручитель/, "ZZZ" /Великобританія/
/кредитор/ і ВАТ "XXX" /боржник/, фірма "YYY" 25.12.2001
перерахувала фірмі-кредитору 107654 дол.США в погашення
заборгованості позивача за імпортними контрактами № 2004/01 і №
2211/01.
25.12.2001 між сторонами і фірмою "YYY" було укладено угоду про
залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої борг нерезидента
перед позивачем за експортним контрактом від 12.09.2001 №
012/009/001 зменшився на 107654 дол.США, що і дало суду підставу
для висновку про відсутність у позивача дебіторської
заборгованості в зазначеній сумі як необхідної умови для стягнення
пені, передбаченої ч.1 ст.4 Закону України ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від
23.09.94 № 185/94-ВР.
Такий висновок, однак, є помилковим, оскільки він не грунтується
на вимогах законодавства.
Відповідно до статті 7 Декрету КМ України від 19.02.93 № 15-93
"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна
валюта; такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені
банки. Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачено, що
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення /виписки вивізної
вантажної митної декларації/ продукції, що експортується.
Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії
Національного банку України, а його порушення резидентами в силу
частини 1 ст.4 названого Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
тягне за собою
стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка
від суми неодержаної виручки.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про порядок здійснення контролю
і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями ( z0338-99 ) (z0338-99)
, затвердженої постановою Правління НБУ від
24.03.99 № 136 /з наступними змінами/, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 28.05.99 за № 338/3631, визначено, що
банк знімає експортну операцію резидента з валютного контролю
після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок
резидента, як це передбачено підпунктом 2.1 пункту 2 цієї
Інструкції ( z0338-99 ) (z0338-99)
.
Докази того, що на момент проведення відповідачем перевірки
експортні операції позивача, за ненадходження валютної виручки по
яких стягнута пеня за спірним рішенням, були зняті банком з
контролю, в матеріалах справи відсутні.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для
розрахунків за експортними операціями встановлений спеціальний
порядок, який передбачає зарахування валютної виручки на рахунок
резидента в упов-новаженому банку.
Згідно частини 1 ст.14 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право самостійно визначати форму розрахунків щодо
зовнішньоекономічних операцій зпоміж тих, що не суперечать законам
України та відповідають міжнародним правилам.
Оскільки обраний позивачем і його контрагентом за експортними
контрактами спосіб розрахунку суперечить спеціальному
законодавству України, що регламентує порядок розрахунків по
зовнішньоекономічних операціях, а Закон України від 23.09.94 №
185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не визначає умов, за яких неотримання
виручки не є порушенням вимог цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, та не
ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів
зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх рахунки в
уповноважених банках у залежність від причин такого порушення,
відповідач в межах повноважень, визначених частиною 5 ст.4
зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, правомірно стягнув з позивача
пеню.
Стаття 217 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, як така, що не відноситься до
спеціального законодавства, яке регламентує порядок розрахунків по
зовнішньоекономічних операціях, щодо дотримання якого позивачем
виник даний спір, не підлягала застосуванню судом при вирішенні
останнього.
Враховуючи, що обставини справи судом першої інстанції встановлені
повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального
права, рішення від ХХ.05.2002 відповідно до частини 1 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає скасуванню, а позов - залишенню
без задоволення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111 - 11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська задовольнити,
скасувати рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.05.2002, в позові ВАТ "ХХХ" до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська
про визнання частково недійсним рішення від 11.02.2002 №
184-23-724/30838263/1600 відмовити.