ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 Справа N 8/432
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Колективного підприємства “Завод
“Вулкан” на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 17.07.2002р.
у справі № 8/432 господарського суду м. Києва
за позовом прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах
держави в особі Дарницького районного управління Київського
міського управління Пенсійного фонду України
до відповідача Колективного підприємства “Завод “Вулкан”
про стягнення 58879,85грн.
за участю представників:
Дніпровське РУ Київського міського управління ПФ України –
Якушко Т.І. за дов. № 08-12/1981 від 28.10.2002р.;
КП “Завод “Вулкан” – не з’явилися;
ГПУ – прокурор відділу Кузьменко Ж.М.
В С Т А Н О В И Л А :
прокурор Дарницького району м. Києва звернувся до арбітражного
суду м. Києва в інтересах держави в особі Дарницького районного
управління Пенсійного фонду України з позовом про стягнення з
Колективного підприємства “Завод “Вулкан” 58879,85грн.
заборгованості на покриття витрат на виплату пільгових пенсій
(а.с.3-5).
Відповідач у справі – КП “Завод “Вулкан” проти заявленого позову
заперечував, посилаючись на те, що заборгованість, яка є
предметом спору, відповідно до ст. 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню
(а.с.41-43).
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.09.2001р. заявлений
позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 58879,85грн. При цьому суд першої
інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів
перерахування заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату
пенсій за віком на пільгових умовах (а.с.53).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.07.2002р. рішення господарського суду м. Києва від
05.09.2001р. залишено без змін (а.с.134-136).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП “Завод
“Вулкан” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні
заявленого позову відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що судами при
прийнятті оскаржуваних судових актів не застосовано ст. 18
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якої заборгованість по відшкодуванню
витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій, яка є недоїмкою
(податковим боргом), підлягає списанню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
21.12.2000р. прийнято Закон України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, який набрав чинності з
01.04.2001р., за виключенням, зокрема, ст. 18, яка набрала
чинності з дня його опублікування, тобто з 21.02.2001р. (газета
“Урядовий кур’єр” № 33/2001).
Так, ст. 18 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначається порядок
списання та розстрочення податкового боргу, при цьому, в силу п.
3 ст. 1, податковий борг визначений як податкове зобов’язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене
платником податків або встановлене судом (арбітражним судом),
але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована
на суму такого податкового зобов'язання.
З урахуванням наведеного, списанню та розстроченню за умовами
вказаної норми у передбачених нею випадках підлягає податкове
зобов’язання, строк виконання якого платником податків
прострочено, та пеня, нарахована на прострочене податкове
зобов’язання.
Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій включені до
об’єктів оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне
страхування за ставкою 100 відсотків відповідно до Закону
України від 17.02.2000р. № 1461-ІІІ “Про внесення змін до деяких
законів України” ( 1461-14 ) (1461-14)
, який набрав чинності з дня його
опублікування – 15.03.2000р. (Урядовий кур’єр, 2000, 03
15.03.2000, № 47). Отже, з 15.03.2000р. 100 відсотків витрат на
виплату і доставку пенсій включаються до складу збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у
відповідності з Законом України “Про збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, і, у разі несплати
якого, у встановлений ст. 5 Закону ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
строк, він
набуває статусу податкового боргу. До 15.03.2000р. зазначені
витрати не були визначені в якості об’єкту оподаткування і
відшкодувались за регресними вимогами
Слід зазначити, що види податків і зборів (обов’язкових
платежів), що справляються на території України визначені
Законом України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, який
також наводить перелік загальнодержавних і місцевих податків та
зборів (ст.ст. 13-15). Зазначений перелік не визначає в якості
самостійного податку чи збору витрати на виплату і доставку
пенсій. Як вже зазначалось, вказані витрати з 15.03.2000р. є
об’єктом оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне
страхування за ставкою 100 відсотків, і входять до бази
оподаткування цим збором.
Отже, для правильного вирішення даного спору по суті, суду
першої інстанції необхідно було встановити в який період виникла
заборгованість, що є предметом спору.
Зазначене також має значення для визначення особи, якій належить
право вимоги – належного позивача.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, юридичні особи і
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
В силу ч. 2 вказаної норми, державні та інші органи, громадяни,
що є суб’єктами підприємницької діяльності звертаються до
господарського суду у випадках, передбачених законодавчими
актами України.
Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених
відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”
( 1788-12 ) (1788-12)
, є об’єктом оподаткування збором на обов’язкове
державне пенсійне страхування з 15.03.2000р. (відповідно до
внесених змін) і у разі несплати такого збору у встановлений
строк відповідні кошти є податковим боргом.
Відповідно до п. 2.3.1 ст. 2 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, органами, які
уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу є
виключно податкові органи (також див. п. 2.4 листа Вищого
господарського суду України від 13.02.2002р. № 01-8/155
( v_155600-02 ) (v_155600-02)
).
Не встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції
допустив порушення норм процесуального права.
Так, згідно ст. 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при вирішенні
господарського спору по суті, суд приймає рішення.
Відповідно до ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто обґрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.
38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує господарський суд не
обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати
від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі
недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом при розгляді даної
справи судом першої інстанції не виконані і зазначені порушення
не усунуті судом апеляційної інстанції.
Порушення зазначених норм процесуального права призвели до
неповного з’ясування обставин справи, які входять у предмет
доказування у цій справі, в зв’язку з чим відсутні підстави
вважати, що господарським судом дана правильна оцінка спірним
правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним нормам права
висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 17.07.2002р. та рішення господарського
суду м. Києва від 05.09.2001р. у цій справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Колективного підприємства “Завод “Вулкан”
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.07.2002р. та рішення господарського суду м. Києва від
05.09.2001р. у справі № 8/432 господарського суду м. Києва
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.