ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 Справа N 7/131пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Луганське
енергетичне об’єднання”
на постанову від 31.07.2002 р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 7/131пд господарського суду
Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Луганське
енергетичне об’єднання” (далі – ТОВ
“Луганське енергетичне об’єднання”)
до 1. Державного відкритого
акціонерного товариства
“Шахтоуправління “Луганське”
дочірнього підприємства державної
холдингової компанії
“Луганськвугілля”(далі –ДВАТ ШУ
“Луганське” ДП ДХК
“Луганськвугілля”);
2. Державного підприємства –
підприємства селищних електричних
мереж виробничого об’єднання
“Донецьквугілля” (далі – ДП-ПСЕМ ВО
“Донецьквугілля”)
Про визнання недійсним договору
в судовому засіданні взяли 1. Порохняк Я.О. – дов. від
участь представники: 27.03.2002 р.;
від позивача: 2. Кебус М.В. – дов. від
від відповідача: 08.05.2002 р. № 6
Удовенко К.В. – дов. від 01.-7.2002
р.
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом про визнання
недійсним договору.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що договір від 01.04.2002 р.
№ 10-03, укладений між ДВАТ ШУ “Луганське” ДП ДХК
“Луганськвугілля” і ДП-ПСЕМ ВО “Донецьквугілля”, протирічить
нормам чинного законодавства, а саме, положенням Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Крім того, вказаний договір
порушує права позивача, так як відповідачі у справі до укладання
даного договору не погодили з ТОВ “Луганське енергетичне
об’єднання” як власником місцевої (локальної) електромережі
питання щодо порядку її використання для постачання
електроенергії.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2002
р. (суддя – Єжова С.С.) позовні вимоги були задоволені в повному
обсязі: спірний договір визнано недійсним.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачами не були надані
суду докази наявності місцевої (локальної) електромережі для
постачання електроенергії за договором від 01.04.2002 р. № 10-03
до споживача, як передбачено ст. 1 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та доказів згоди власника
електричних мереж – позивача на передачу електроенергії через
його мережі, як передбачено Законом України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
31.07.2002 р. (судді – Кулебякін О.С., Мирошниченко С.В., Скакун
О.А.) апеляційну скаргу задоволено, а рішення у справі –
скасовано.
Постанова суду мотивована тим, що посилання у позові та рішенні
місцевого господарського суду на порушення сторонами за
договором ст. 13 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
є необґрунтованими.
Згідно до зазначеної норми діяльність з виробництва, передачі та
постачання електричної енергії в Україні базується на
дозвільному принципі відповідно до Закону України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
. ДП-ПСЕМ ВО “Донецьквугілля” має
ліцензію ПС № 0825 на право здійснення підприємницької
діяльності з постачання електричної енергії, яка не анульована
та не припинила своєї дії. Вказаною ліцензією ДП-ПСЕМ ВО
“Донецьквугілля” дозволено здійснення підприємницької діяльності
з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на
території двох областей: Донецької та Луганської. Тому, спірний
договір укладено з додержанням ліцензійних умов.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, позивач просить скасувати постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 31.07.2002 р. та рішення
господарського суду Луганської області від 17.06.2002 р.,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права при їх
прийнятті.
ДП-ПСЕМ ВО “Донецьквугілля” подало до касаційної інстанції
відзив на скаргу ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання”, в якому
просить постанову у справі залишити без зміни, посилаючись на
неправомірність вимог позивача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних постанови та рішення, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при
прийнятті постанови та рішення у справі за зібраними та
оціненими доказами, було порушено норми матеріального права,
виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП-ПСЕМ ВО “Донецьквугілля”
має ліцензії № 0825 на право здійснення підприємницької
діяльності з постачання електричної енергії за регульованим
тарифом на території Донецької та Луганської областей за місцем
розташування власних місцевих (локальних) електричних мереж та
№ 0069 на право здійснення підприємницької діяльності з передачі
електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (а.с.
17, 18).
01.04.2002 р. між ДВАТ ШУ “Луганське” ДП ДХК “Луганськвугілля” і
ДП-ПСЕМ ВО “Донецьквугілля” був укладений договір № 10-03,
предметом якого є умови постачання, порядок реалізації
електроенергії та її використання на межі балансової належності
електромережі між сторонами.
Вказані правовідносини регулюються Законом України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Діяльність позивача регулюється Законом України “Про
пўдпри:lmhvrbn” ( 698-12 ) (698-12)
та здійснюється на основі ліцензій.
Отже, судами першої та апеляційної інстанції правильно
застосовані до спірних правовідносин норми Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, однак передчасно були зроблені
висновки щодо питання чи є спірна мережа місцевою (локальною).
Такі висновки не можуть ґрунтуватися на різному тлумаченні абз.
11 ст. 1 вищезазначеного Закону.
Наявність або відсутність місцевої (локальної) мережі
визначається її балансовою належністю, на підставі якої
видається ліцензія на здійснення господарської діяльності.
Правила видання ліцензій чітко визначені Інструкцією “Про
порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання
електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької
діяльності”, згідно якої ліцензія видається тільки при наданні
карти території здійснення діяльності з зазначенням
електромереж, а також при наданні опису системи обліку
електроенергії.
Таким чином, сторони повинні довести відповідними документами
належність мережі та її зазначення, а саме: по кожному спірному
електричному об’єкту надати документи, що свідчать про право
власності на цю мережу, схеми електромереж, без яких неможливо
надати оцінку щодо відповідності змісту поняття місцевої
(локальної) електромережі, а також, документи щодо розмежування
балансової належності та встановлення меж експлуатаційної
відповідальності.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно витребувати документи, що
свідчать про балансову належність спірної електромережі,
дослідити документи, на підставі яких була видана ліцензія на
здійснення підприємницької діяльності з постачання та передачі
електричної енергії, а саме: карти території здійснення
підприємницької діяльності з зазначенням спірної електромережі,
а також, врахувати наведене та вирішити спір відповідно вимог
чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганське енергетичне об’єднання” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 31.07.2002 р. у справі
9 7/131пд задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.07.2002 р. у справі № 7/131пд скасувати.
3. Рішення господарського суду Луганської області від
17.06.2002 р. у справі № 7/131пд скасувати.
4. Справу № 7/131пд передати на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.