ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.11.2002 Справа N 4901/4-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. – головуючого,
Цвігун В.Л.,
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ТОВ “Готель Асторія”, м. Харків
касаційної скарги
на постанову від 05.08.2002р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 4901/4-11 господарського суду
Харківської області
за позовом ТОВ “Готель Асторія», м. Харків
до ЗАТ “Асторія-Холдінг”, м. Харків
треті особи 1. ТОВ Фірма “Т.М.М.”, м. Харків;
2. ТОВ “Соломон», м. Харків;
3. Виконавчий комітет Харківської міської
Ради
Про визнання недійсними установчих документів та протоколу
загальних зборів засновників
за участю представників сторін:
від позивача – Ляшенко І.Г., довір. від 11.09.2002 р. № 059/1-юр
від відповідача – Ісаєв Ю.В., довір. від 14.10.2002 р.
№ 04/11-32/- 02
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2002
р. порушено провадження у справі № 4901/4-11 за позовом ТОВ
“Готель Асторія”, м. Харків до ЗАТ “Асторія-Холдінг”, м. Харків
про визнання недійсними установчих документів та протоколу
загальних зборів засновників.
Господарський суд Харківської області рішенням від 04.06.2002 р.
у справі № 4901/4-11 (суддя Черленяк М. І.) позов задовольнив
частково: визнав недійсними рішення загальних зборів засновників
ЗАТ “Асторія-Холдінг” (протокол № 1 від 26.06.2000 р.),
установчий договір та статут ЗАТ “Асторія-Холдінг”, скасував
державну реєстрацію ЗАТ “Асторія-Холдінг”, зобов’язав власника
провести ліквідацію ЗАТ “Асторія-Холдінг” та припинив
провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про
державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності –
юридичної особи ЗАТ “Асторія-Холдінг”.
При прийнятті рішення господарський суд Харківської області
виходив з наступного: – дії засновників щодо повідомлення,
здійснення підписки на акції і розподілення їх між засновниками
та сплата 50 відсотків їх вартості до дня скликання установчих
зборів повинні бути закріплені в протоколі установчих зборів; –
протокол № 1 не є доказом проведення установчих зборів
засновників та наміром створити закрите акціонерне товариство; –
протокол № 1 / 2 не свідчить про здійснення підписки на акції
відповідно до ст. 26 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
(далі – Закон), через те, що підписка на
акції підтверджується сплатою 50% вартості акцій до проведення
установчих зборів; – в порушення ст. 8 Закону України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
, яка зазначає, що установчі документи
не повинні містити положень, що суперечать законодавству, статут
відповідача відповідно до ст. 9 Закону України “Про підприємства
в Україні» не містить відомостей про компетенцію та повноваження
трудового колективу (п. 2 ч. 1), а також визначення органу, який
має право представляти інтереси трудового колективу (ч. 5); – в
статуті відсутні відомості про наслідки невиконання зобов'язань
по викупу акцій, про строк та порядок виплати частки прибутку
(дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року, що
є порушенням ст. 37 Закону; – пункт 8.2.7 статуту товариства,
яким встановлений порядок повідомлення акціонерів про загальні
збори акціонерів, не відповідає вимогам ст. 43 Закону; – статут
товариства не містить відомостей про те, що акції будуть
сплачуватися шляхом передачі майна, що порушує ст. 8 Закону
України “Про цінні папери та фондову біржу”; – установчі
документи не містять положень щодо порядку оцінки вкладів
учасників; – сторони установчого договору не включили до його
змісту умову щодо відповідальності перед особами, що підписалися
на акції, і третіми особами.
Постановою від 05.08.2002р. у справі № 4901/4-11 Харківський
апеляційний господарський суд (головуючий суддя Удовиченко О.С.,
судді Карбань І.С., Івакіна В.О.) скасував рішення
господарського суду Харківської області від 04.06.2002 р. та
припинив провадження у справі в частині визнання недійсним
протоколу № 1 від 26.06.2000 р. загальних зборів засновників ЗАТ
“Асторія-Холдінг”.
Постанова мотивована тим, що: – згідно з ст. 1, 12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах про
визнання недійсними актів підприємств, установ, організацій, а
згідно ст. 6 Закону господарські товариства набувають прав
юридичної особи з дня їх державної реєстрації та відповідно до
ст. 36 Закону установчі збори вирішують питання про створення
акціонерного товариства, отже, рішення установчих зборів
засновників, на відміну від загальних зборів акціонерів, не
можуть вважатися актом органу управління юридичної особи і на
них не може бути поширений загальний порядок визнання недійсними
актів юридичних осіб; – єдиним наслідком неоплати повної
вартості акцій товариства у встановлений строк є обов’язок
сплатити за час прострочки 10% річних від суми простроченого
платежу; – наведені позивачем факти свідчать про наявність у
товариства підстав для заявлення вимог до таких акціонерів, але
не про наявність підстав визнання недійсним установчого
договору, оскільки це не входить до числа передбачених чинним
законодавством підстав; – відсутність в установчих документах
будь-яких відомостей не може ототожнюватися із поміщенням до
установчих документів положень, що суперечать чинному
законодавству; – відсутність окремих відомостей в установчих
документах господарських товариств є підставою для відмови у їх
державній реєстрації; – оскільки всі висновки суду першої
інстанції, які зумовили винесення рішення про скасування
державної реєстрації є помилковими, рішення про скасування
держаної реєстрації є необґрунтованим і таким, що не відповідає
вимогам закону.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційної скаргою, в якій
просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду та
залишити рішення господарського суду Харківської області в силі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на
те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, а саме: п. п. 6, 8 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
; ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. ст. 31, 36 Закону, оскільки засновники ЗАТ повинні сплатити
50% вартості акцій до дати проведення установчих зборів,
відсутня згода щодо порядку розподілу акцій створюваного
товариства та їх оплати, відсутня згода засновників щодо
визначення майна, що підлягало б передачі в оплату акцій, та
його оцінки; ч. 2 ст. 9 Закону України “Про підприємства в
Україні», так як акціонерне товариство є різновидом підприємств
і на нього розповсюджуються вимоги, які стосуються всіх
різновидів підприємств, в т. ч. і вимоги щодо визначення
компетенції та повноважень трудового колективу, його виборних
органів, вказівки про те, який орган має право представляти
інтереси трудового колективу; ст. 37 Закону, так як статут не
містить відомостей про наслідки невиконання зобов’язань по
викупу акцій; порядок скликання загальних зборів, викладений в
статті 8.2.7 статуту не відповідає порядку скликання загальних
зборів, що передбачений ст. 43 Закону; наявність протоколу
проведення загальних зборів засновників передбачена
законодавством України і такий протокол неможливо розглядати
окремо від інших установчих документів ЗАТ.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 03.07.2000 р. Виконавчим
комітетом Харківської міської ради здійснено державну реєстрацію
суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи –– ЗАТ
“Асторія-Холдінг». На титульному аркуші зареєстрованого статуту
вказано, що він затверджений установчими зборами засновників
(протокол № 1 від 26.06.2000 р).
Положення Закону не містять обов’язкових вимог до змісту
протоколу установчих зборів засновників, разом з тим ст. 36
Закону встановлює повноваження зазначених зборів.
Стаття 36 Закону безпосередньо не передбачає вирішення
установчими зборами питань стосовно акцій, їх вартості, виду,
порядку розповсюдження акцій між засновниками. Проте, п. “ж”
ч. 1 ст. 36 Закону розширює повноваження установчих зборів і
відносить до їх компетенції вирішення інших питань відповідно до
установчих документів.
Разом з тим, відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 36 Закону установчі
збори затверджують статут акціонерного товариства.
Згідно з п. 5.2 Статуту ЗАТ “Асторія-Холдінг” статутний фонд
поділено на 10 000 простих іменних акцій номінальною вартістю
100 грн. кожна, які розподіляються між засновниками пропорційно
внесків кожного. Розмір внесків засновників ЗАТ
“Асторія-Холдінг” затверджений на установчих зборах (друге
питання порядку денного зборів згідно протоколу № 1 від
26.06.2000 р.).
Вищевикладене, а також те, що на установчих зборах ЗАТ
“Асторія-Холдінг” прийнято рішення про створення закритого
акціонерного товариства (перше питання порядку денного зборів
згідно протоколу № 1 від 26.06.2000 р.), свідчить про намір
створення саме акціонерного товариства закритого типу.
Оскільки, відповідно до ст. 36 Закону установчі збори приймають
рішення про створення акціонерного товариства і затверджують
його статут (п. “а” ч. 1), а також обирають раду акціонерного
товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган
акціонерного товариства (п. “г” ч. 1), то протокол № 1 від
26.06.2002 р. за змістом є протоколом саме установчих зборів
засновників, проведених до дня держаної реєстрації юридичної
особи, отже не є актом юридичної особи та на якій не може бути
поширений загальний порядок визнання недійсними актів
підприємств, установ, організацій (ст. ст. 1, 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Отже, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку щодо
припинення провадження у справі в частині визнання недійсним
протоколу № 1 від 26.06.2000 р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком суду першої інстанції, що протокол № 1/2 від
26.06.2000 р. не може вважатися рішенням установчих зборів
засновників виходячи з того, що цей протокол не був підставою
для державної реєстрації, він відсутній в оригіналі
реєстраційної справи, що зберігається в Виконавчому комітеті
Харківської міської Ради.
Проте, суд першої інстанції не врахував положень ст. 6 Закону
України “Про цінні папери та фондову біржу”, яка встановлює, що
рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного
товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного
товариства та оформляється протоколом. Отже, рішення про випуск
акцій може бути оформлено протоколом загальних зборів
акціонерів, саме такий протокол був складений за результатами
проведення загальних зборів.
Положення ч. 3 ст. 6 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу» встановлюють обов’язкові вимоги до протоколу рішення про
випуск акцій. Протокол загальних зборів акціонерів № 1/2 від
26.06.2000 р. має наступні, передбачені законодавством,
обов’язкові положення: фірмове найменування емітента та його
місцезнаходження; розмір статутного фонду; цілі та предмет його
діяльності; зазначення посадових осіб емітента; найменування
контролюючого органу (аудитора); дані про розміщення раніше
випущених в обіг цінних паперів; мету випуску акцій; зазначення
категорій акцій; кількість іменних акцій та акцій на
пред'явника; кількість привілейованих акцій; загальну суму
емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість
учасників голосування та порядок його проведення; порядок
виплати дивідендів; строк і порядок передплати акцій та їх
оплати; строк повернення коштів при відмові від випуску акцій;
порядок розміщення акцій; переважне право на придбання акцій при
новій емісії.
Також не можна погодитись з висновком суду першої інстанції, що
вищезазначений протокол не є свідченням здійснення підписки на
акції відповідно до ст. 26 Закону через несплату 50 відсотків
вартості акцій до проведення установчих зборів.
Згідно ст. 26 Закону для створення акціонерного товариства
засновники повинні зробити повідомлення про намір створити
акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести
установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.
Оскільки, відповідно до ст. 29 Закону при створенні закритого
акціонерного товариства всі акції розподіляються між
засновниками та згідно з ст. 25 даного закону акції не можуть
розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на
біржі, отже, в закритому акціонерному товаристві не здійснюється
підписка на акції.
Разом з тим, відповідно до ст. 31 Закону у випадках, коли всі
акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками,
вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше
50 відсотків номінальної вартості акцій.
В силу специфічності вкладів засновників (об’єкти незавершеного
будівництва, будівельні матеріали, що вносяться по мірі
використання на будівництво, тощо) дотримання цих вимог Закону
ускладнює та унеможливлює їх виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону єдиним наслідком невиконання даних
приписів є сплата пені від простроченої суми. Отже, наведене не
може слугувати підставою для визнання установчих документів
недійсними.
Крім того, як вбачається з свідоцтва про реєстрацію випуску
акцій, виданого Харківським територіальним управлінням Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку (реєстраційний
№ 231/20/1/00, дата реєстрації 29.12.2000 р.), ЗАТ
“Асторія-Холдінг” здійснено випуск акцій відповідно до
ст. ст. 7, 22 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу»
(а.с. № 56, том І).
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні»
у статуті підприємства в тому числі визначається компетенція та
повноваження трудового колективу і його виборних органів (ч. 1
п. 2), а також орган, який має право представляти інтереси
трудового колективу (ч. 4 п. 2).
Проте, в силу ст. 6 Закону України “Про підприємництво”
( 698-12 ) (698-12)
порядок створення, діяльності окремих організаційних
форм підприємництва визначається відповідними законодавчими
актами України. Отже, в частині створення, діяльності
акціонерних товариств таким законодавчим актом є Закон України
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
. Положення ст. 4 цього
Закону встановлюють для акціонерних товариств вичерпний перелік
відомостей, які повинні містити установчі документи. Відповідно
до ч. 4 ст. 4 Закону відсутність зазначених відомостей є
підставою для відмови в державній реєстрації товариства.
Однак, дані статті Закону не передбачають обов’язкового внесення
в установчі документи відомостей про компетенцію та повноваження
трудового колективу, про визначення його представницького
органу.
Таким чином, Закон України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
встановлює імперативні норми щодо змісту статуту, на
відміну від диспозитивних положень загального Закону України
“Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
Також, вірним є твердження суду апеляційної інстанції про те, що
відсутність в установчих документах будь-яких відомостей
(зокрема, про компетенцію та повноваження трудового колективу)
не може ототожнюватися із поміщенням до установчих документів
положень, що суперечать чинному законодавству, відповідно до
ст. 8 Закону України “Про підприємництво», пункту 7 Положення
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
25.05.1998 р. № 740.
Суд першої інстанції зазначає, що в порушення приписів ст. 37
Закону, яка встановлює вимоги до змісту статуту, відомості про
наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій та інформацію
щодо строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) один
раз на рік за підсумками календарного року відсутні в статуті
ЗАТ “Асторія-Холдінг».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, статутний фонд ЗАТ
“Асторія-Холдінг” повністю сформований та загальна вартість
акцій оплачена. Оскільки, зобов’язання засновників по викупу
акцій виконані належним чином, тому відсутність в статуті
відомостей про наслідки невиконання зазначеного зобов’язання не
можуть бути підставою для визнання статуту недійсним.
Разом з тим, відповідно до п. 7.2 статуту ЗАТ “Асторія-Холдінг”
порядок розподілу чистого прибутку (доходу), та покриття збитків
визначається загальними зборами товариства простою більшістю
голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
Отже, ЗАТ “Асторія-Холдінг” встановило порядок визначення строку
та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
Виходячи з того, що згідно з ч. 3 ст. 27 Закону закрите
акціонерне товариство випускає лише іменні акції, то відповідно
до ст. 43 Закону та п. 8.2.7 статуту ЗАТ “Асторія-Холдінг” про
проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій
повідомляються персонально.
Суд першої інстанції, посилаючись на ч. 1 ст. 8 Закону України
“Про цінні папери та фондову біржу», зазначає, що акції
оплачуються у гривнях, а у випадках передбачених статутом
акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом
передачі майна.
Разом з тим, ч. 1 ст. 13 Закону зазначає, що вкладами учасників
та засновників товариства можуть бути будинки, споруди,
обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права
користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому
числі в іноземній валюті.
В даному випадку оплата акцій здійснювалась як грошовими
коштами, так і шляхом передачі майна, що було передбачено
установчим договором ЗАТ “Асторія-Холдінг”.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону порядок оцінки вкладів
визначається в установчих документах товариства, якщо інше не
передбачено законодавством України. Чинним законодавством
України не визначений даний порядок.
Згідно з ст. 4 Закону до установчих документів акціонерного
товариства належать статут та установчий договір. В установчому
договорі ЗАТ “Асторія-Холдінг” міститься порядок оцінки вкладів
учасників: види внесків та їх грошова оцінка.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону, яка містить положення щодо
установчого договору, установчий договір має визначити
відповідальність перед особами, що підписалися на акції і
третіми особами.
Проте, як вказано вище, згідно ст. ст. 25, 29 Закону всі акції
розповсюджуються між засновниками закритого акціонерного
товариства та не здійснюється підписка на акції. Щодо
відповідальності перед третіми особами, то установчий договір
містить положення відносно того, що акціонерне товариство несе
цивільні обов’язки та може виступати в якості позивача та
відповідача в судах.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судами обставин справи
та їх повноту, Вищий господарський суд дійшов висновку, що
постанова Харківського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 р. прийнята в межах норм матеріального та
процесуального права, тому скасуванню не підлягає.
З урахуванням наведеного, та керуючись ст. ст. 6, 8 Закону
України “Про підприємництво», ст. ст. 4, 13, 25, 26, 27, 29, 31,
33, 36, 37, 41, 43 Закону України “Про господарські товариства»,
ст.ст. 2, 9 Закону України “Про підприємства в Україні»,
ст.ст. 6, 7, 8, 22 Закону України “Про цінні папери та фондову
біржу» та ст. ст. 1, 12, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Готель Асторія”, м. Харків на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 р. у справі № 4901/4-11 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.08.2002 р. у справі № 4901/4-11 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.Л. Цвігун
О.В. Яценко