ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 Справа N 3983-16/390
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Сумське машинобудівне
науково-виробниче об’єднання
ім. Фрунзе”
на рішення від 25.07.2002 р. господарського
суду Сумської області
у справі № 3983-16/390
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Сумське машинобудівне
науково-виробниче об’єднання
ім. Фрунзе” (далі – ВАТ СМНВО
ім. Фрунзе)
до Державного комунального
підприємства “Аптека № 200” (далі –
ДКП “Аптека № 200”)
Про стягнення 3615,99 грн.
в судовому засіданні взяли Рибницький Г.В. – дов. від
участь представники: 23.07.2002 р. № 18-7/783
від позивача: не з’явилися
від відповідача:
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ВАТ СМНВО ім. Фрунзе звернулося до господарського суду Сумської
області з позовом про стягнення з ДКП “Аптека № 200” 3615,99
грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору від
01.01.2002 р. № 173-6/4, укладеним між сторонами у справі,
позивач в період з.01.по квітень 2002 р. включно передав у
власність відповідачу теплову енергію в об’ємі 36654 Гкал.,
загальною вартістю 3926,99 грн., що підтверджується актами про
кількість відпущеної (спожитої) теплової енергії від 31.01.2002
р. № 173-6/4-С, від 28.02.2002 р. № 173-6/4-С, від 31.03.2002 р.
№ 173-6/4-С, від 30.04.2002 р. № 173-6/4-С.
20.03.2002 р. відповідач частково виконав свої зобов’язання щодо
оплати спожитої теплової енергії шляхом перерахування на
банківський рахунок позивача частини суми боргу в розмірі 311,00
грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від
20.03.2002 р.
За станом на 03.07.2002 р. сума основного боргу відповідача за
поставлену позивачем теплову енергію складає 3615,99 грн.
Позивачем була подана до суду заява про збільшення розміру
позовних вимог, в якій заявив до стягнення 3615,99 грн.
основного боргу, 45,99 грн. 3% річних, 2797,77 грн. пені.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.07.2002 р.
(суддя – Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги були задоволені
частково: з ДКП “Аптека № 200” на користь ВАТ СМНВО ім. Фрунзе
було стягнуто 3615,99 грн. основного боргу, 45,99 грн.3% річних,
279,77 грн. пені, 64,60 грн. витрат по сплаті державного мита.
Рішення суду мотивоване тим, що факт та розмір боргу позивач
довів поданими доказами, відповідач доказів сплати зазначеного
боргу не подав, вимоги позивача про примусове стягнення боргу є
правомірними та обґрунтованими. Врахувавши заперечення
відповідача та, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд зменшив розмір
пені до 10% від заявленої та стягнув пеню в розмірі 279,77 грн.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, відповідач просить скасувати рішення господарського
суду Сумської області від 25.07.2002 р. в частині зменшення
розміру пені, що належить до стягнення та прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення судом норм процесуального та
матеріального права при його прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що
судом першої інстанції, при прийнятті рішення у справі за
зібраними та оціненими доказами, було порушено норми
матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення приймається суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір
вирішується колегіально, -- більшістю голосів суддів. У такому ж
порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду
справи.
Згідно умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 82 вказаного Кодексу встановлює, що при вирішенні
господарського спору по суті господарський суд приймає рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте судом за неповно
встановлених обставин справи, без здійснення належної юридичної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору
від 01.01.2002 р. № 173-6/4, укладеним між сторонами у справі,
позивач в період з.01.по квітень 2002 р. включно передав у
власність відповідачу теплову енергію в об’ємі 36654 Гкал.,
загальною вартістю 3926,99 грн., що підтверджується актами про
кількість відпущеної (спожитої) теплової енергії від 31.01.2002
р. № 173-6/4-С, від 28.02.2002 р. № 173-6/4-С, від 31.03.2002 р.
№ 173-6/4-С, від 30.04.2002 р. № 173-6/4-С.
20.03.2002 р. відповідач частково виконав свої зобов’язання щодо
оплати спожитої теплової енергії шляхом перерахування на
банківський рахунок позивача частини суми боргу в розмірі 311,00
грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від
20.03.2002 р.
За станом на 03.07.2002 р. сума основного боргу відповідача за
поставлену позивачем теплову енергію складає 3615,99 грн.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика
порівняно з збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку
(штраф, пеню). При цьому повинні бути взяті до уваги: ступінь
виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які
беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші
інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд у виняткових випадках вправі з урахуванням
інтересів сторін, що заслуговують на увагу, зменшити належну до
сплати кредиторові неустойку (штраф, пеню).
Отже, суд вправі зменшити неустойку лише у виняткових випадках.
В рішенні господарського суду від 25.07.2002 р. не з’ясовано
питання щодо підстав зменшення пені.
Суд зменшив розмір пені до 10%, не з’ясувавши, які виключні
обставини стали підставою неналежного виконання зобов’язання, чи
є даний випадок винятковим. Також, суд повинен об’єктивно
дослідити ступінь виконання зобов’язання.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення у справі підлягає скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно до вимог чинного законодавства України.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. Фрунзе”
на рішення господарського суду Сумської області від 25.07.2002
р. у справі № 3983-16/390 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 25.07.2002
р. у справі № 3983-16/390 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Сумської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.