ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
06.11.2002                                        Справа N 21/522
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                               Щотки С.О. – головуючого,
                               Семчука В.В., Дерепи В.І.
за участю представників:
від позивача                   Маслак В.І., Краснікова С.Є.
від відповідача                Поліщук О.І.
розглянув у відкритому         Донецької залізниці
судовому засіданні касаційну
скаргу
на рішення                     від 08.08.2002р.
господарського суду            Донецької області
у справі                       № 21/522
за позовом                     Відкритого акціонерного товариства
                               “Маріупольський металургійний
                               комбінат ім. Ілліча”
до                             Донецької залізниці
 
Про   стягнення 980,52грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Відкрите  акціонерне  товариство  "Маріупольський  металургійний
комбінат  ім.  Ілліча"  (далі  за  текстом  ВАТ  "Маріупольський
металургійний комбінат ім. Ілліча") звернулось до господарського
суду  Донецької  області  з  позовною  заявою  про  стягнення  з
Донецької   залізниці  безпідставно  списаних  коштів   у   сумі
980,52грн.
 
Рішенням від 08.08.2002 господарського суду Донецької області  (
суддя  Матюхін  В.І.) позов задоволено з посиланням  на  те,  що
Донецька  залізниця не мала права списувати з особового  рахунку
позивача спірну суму, оскільки ВАТ "Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча" не давав згоди на списання зазначеної суми.
 
В   касаційній   скарзі  Донецька  залізниця   просить   рішення
господарського суду Донецької області скасувати, посилаючись  на
те,  що  судом  при прийнятті рішення невірно застосовано  норми
матеріального  права,  а  саме п.  2.6.  Правил  розрахунків  за
перевезення  вантажів ( затв. наказом Мінтрансу від 21.11.2000р.
№  644)  в  якому  зазначено, що списування грошей  з  особового
рахунку  платника провадиться на підставі перевізних документів,
накопичу   вальних  карток,  відомостей  плати  за  користування
вагонами  та  контейнерами. Донецька залізниця,  посилаючись  на
зазначений   пункт  Правил  перевезень  і  тарифів  залізничного
транспорту  України, вважає правомірними свої дії по списанню  з
особового рахунку ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.
Ілліча"  спірної  суми, обґрунтовуючи це тим, що  в  нормативних
документах  відсутня норма щодо необхідності  надання  платником
згоди на списання нарахованої суми.
 
Заслухавши  пояснення представника відповідача,  який  підтримав
касаційну  скаргу та заперечення на неї представників  позивача,
обговоривши   доводи  касаційної  скарги,  перевіривши   повноту
встановлення господарським судом обставин справи та правильність
їх  юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського  суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню  не
підлягає, виходячи з наступного.
 
Донецькою    залізницею    пред’явлені    ВАТ    "Маріупольський
металургійний   комбінат   ім.  Ілліча"   відомості   плати   за
користування    вагонами   за   першу   декаду.11.2001р.,    які
представниками  позивача підписані з зауваженнями,  а  саме  ВАТ
"Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"  не  прийнята
до  сплати  сума  817,1грн., з посиланням на  те,  що  комбінату
неправомірно  не  надана  50% знижка  на  навантажені  маршрути,
передбачена  наказом  №  302  Мінтрансу  від  10.06.99р.   Проте
незважаючи  на  застереження  ВАТ "Маріупольський  металургійний
комбінат  ім.  Ілліча",  зазначена сума була  списана  Донецькою
залізницею з особового рахунку позивача.
 
Господарський   суд   задовольнив  позов   ВАТ   "Маріупольський
металургійний  комбінат ім. Ілліча" про  стягнення  з  Донецької
залізниці  817,1грн. безпідставно списаних коштів, які  разом  з
ПДВ склали зазначену суму позову.
 
Дослідивши  наявні  матеріали  справи,  колегія  суддів   дійшла
висновку,  що  господарським судом Донецької  області  обставини
справи  встановлені шляхом повного, всебічного  та  об'єктивного
розгляду справи, у спірних правовідносинах правильно застосовані
правові норми Статуту залізниць України та Правил розрахунків за
перевезення вантажів.
 
Згідно ст. 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         умови перевезення вантажів,
пасажирів   та   багажу  і  відповідальність   сторін   по   цих
перевезеннях   відповідно  до  основ  цивільного   законодавства
визначаються  статутами (кодексами) окремих видів  транспорту  і
правилами, що видаються у встановленому порядку.
 
Згідно  з  п.  17 Правил користування вагонами і контейнерами  (
затв.  наказом Мінтрансу від 25.02.1999р. № 113) внесення  плати
за  користування вагонами і контейнерами здійснюється в  порядку
установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів.
 
Пунктом   2.6   Правил   розрахунків  за  перевезення   вантажів
передбачено,  що списування грошей з особового рахунку  платника
провадиться  на  підставі перевізних документів, накопичувальних
карток,   відомостей   плати   за   користування   вагонами   та
контейнерами.  Усі  належні  залізниці  платежі   за   додаткові
послуги,  штрафи включаються в накопичувальні картки,  які  скла
даються  станціями  в  трьох примірниках із  зазначенням  у  них
відомостей  про  надані  послуги і  їх  вартість.  Ці  відомості
підтверджуються підписами працівника станції і платника.  Тільки
після   дотримання   зазначеної   процедури   перший   примірник
накопичувальної  картки  надсилається  в  ТехПД  для   стягнення
зазначених  у  ній  платежів. Оскільки  факт  відсутності  згоди
позивача на списання спірної суми доведений матеріалами справи і
відповідачем   не   заперечується  позов   ВАТ   "Маріупольський
металургійний  комбінат ім. Ілліча" про  стягнення  з  Донецької
залізниці   безпідставно  списаних  коштів  є  обґрунтованим   і
правомірно задоволений господарським судом Донецької області.
 
Крім того, безпідставними є посилання Донецької залізниці на те,
що  діючі нормативні документи не передбачають згоду платника на
списання нарахованих залізницею сум, оскільки статтями  62,  119
Статуту  залізниць  України передбачено, що належні  платежі  за
перевезення  вантажів  і  надання  додаткових  послуг  вносяться
залізниці, тобто надаються залізниці узгодженим порядком,  а  не
списуються нею без згоди платника.
 
Виходячи   з   викладеного  підстави  для   скасування   рішення
господарського суду Донецької області від 08.08.2002р  відсутні,
доводи   скаржника   про   порушення  матеріального   права   не
заслуговують на увагу і спростовуються вищевикладеним.
 
Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення  від 08.08.2002 господарського суду Донецької області  у
справі  № 21/522 залишити без змін, а касаційну скаргу Донецької
залізниці - без задоволення.
 
Головуючий, суддя             Щотка С.О.
 
 Судді                        Семчук В.В.
 
                              Дерепа В.І.