ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6.11.2002 Справа N 21/312
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий)
суддів : Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому ДВАТ “ Донецьквантажтранс”
судовому засіданні в м.
Києві касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 6.06.2002
р.
у справі за позовом Донецької залізниці
до ДВАТ “Донецьквантажтранс”
про стягнення сум
У С Т А Н О В И В :
У березні 2002 року Донецька залізниця пред'явила у
господарському суді позов до Державного відкритого акціонерного
товариства “Донецьк-вантажтранс” про стягнення 109379,52 грн.
плати за користування вагонами.
Вказала, що відповідач є власником під'їзних колій, якому в
червні 1999 року, ним позивачем, подавались вагони. Посилаючись
на те, що відповідач відмовився від оплати за користування
вагонами, просив задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2002
року , залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 6.06.2002р. (
судді Гурєєв Ю.М.- головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А.), позов
задоволено у повному обсязі.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті судові
рішення та у позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Приймаючи рішення суд виходив з доведеності заявлених вимог.
Проте, з таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами,
затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 р. № 113,
зареєстрованого в Мінюсті України 15.03.99 р. № 165/3458 (
надалі Правила) облік часу користування вагонами і контейнерами
та нарахування плати за користування ними проводиться на станції
відправлення та призначення за “Відомістю плати за користування
вагонами ” форми ГУ-46 , яка
складається на підставі “Пам'яток про користування вагонами
(контейнерами)” форми ГУ-45 , “Актів про затримку
вагонів” форми ГУ-23 а , “Актів загальної форми ГУ
–23” (додаток 6).
Відомість плати за користування вагонами (
додаток № 1), затверджується підписом начальника станції та
вантажовласника.
Як видно з матеріалів справи, позивачем на підтвердження
заявлених вимог було надано суду “Відомість” за іншою формою,
ніж передбачено додатком № 1 до вказаних Правил та за підписом
інших осіб .
Суд у порушення вимог процесуального права – ст.ст. 32-34, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а також Правила у спірний період вже
діяли, не з'ясував і не дав оцінки таку, чи відповідають надані
позивачем “Відомості” діючому законодавству та чи уповноваженими
особами їх було підписано і на підставі яких документів
складено.
Всупереч вимогам наведених норм процесуального права, не
перевірив суд і посилання відповідача на те, що позивачем до
оплати за користування було включено вагони інших держав, з
огляду того, що за приписом абз.4 п. 119 Статуту залізниць
України вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за
користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів
від залізниці до повернення їх після виконання вантажних
операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до
міжнародних договорів України з цих питань.
Слід суду перевірити питання і про те, чи не розраховувались з
позивачем за користування спірними вагонами, у зазначений у
позові період, безпосередньо вантажовідправники (
вантажоодержувачі) та чи дотримано позивачем строк позовної
давності для пред'явлення вказаного позову, і зокрема, з якого
часу почався перебіг цього строку.
Залишаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на
зазначене теж уваги не звернув.
За таких обставин, коли судом не було з'ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку, застосування норм матеріального і процесуального права,
тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними і
обґрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельно з'ясувати
дійсні обставини справи, і в залежності від встановленого та
вимог закону вирішити спір.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111 10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДВАТ “Донецьквантажтранс” задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2002р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
6.06.2002р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук