ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2002 Справа N 2-15/553-2002
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: не з’явились,
відповідача: не з’явились,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця Переки Л.О.,
м. Алупка Автономної Республіки Крим (далі – підприємець Перека
Л.О.)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.08.2002
зі справи № 2-15/553-2002
за позовом підприємця Переки Л.О.
до державної податкової інспекції у м. Ялта (далі – ДПІ)
про повернення з державного бюджету 7140 грн. переплати за
ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Дадинська Т.В.) від 16.04 - 24.04.2002 у позові було відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.08.2002 (колегія суддів у складі: Сотули В.В. –
головуючого, суддів Горошко Н.П. і Маслової З.Д.) рішення суду
першої інстанції зі справи залишено без зміни, а апеляційну
скаргу підприємця Переки Л.О. – без задоволення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що
позивачем ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами отримано 17.01.2001, тобто на час коли
питання стосовно плати за ці види ліцензій регулювалась статтею
15 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської
діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
та прийнятими на її виконання нормативно-
правовими актами Кабінету Міністрів України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
підприємець Перека Л.О. просить скасувати судові рішення зі
справи; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Позивач
на обгрунтування своєї вимоги посилається на внесення плати за
ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами у розмірах, встановлених постановою Кабінету
Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 “Про термін дії ліцензії
на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і
порядок зарахування плати за її видачу” (Додаток 2), що
суперечить припису статті 15 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” у
редакції Закону від 11.01.2001 року № 2209-ІІІ.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для скасування рішень судових інстанцій зі справи.
Відповідно до встановлених судовими інстанціями у справі
обставин підприємцю Переці Л.О. 17.01.2001 року було видано
ліцензії серії АА № 026498 та № 016825 на роздрібну торгівлю
алкогольними напоями та тютюновими виробами. За видачу цих
ліцензій ліцензіатом внесено плату у розмірах, встановлених
постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 “Про
термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу”
(Додаток 2), тобто, відповідно 300 і 150 неоподаткованих
мінімумів доходів громадян, усього 7650 грн.
Заперечення позивача проти застосування до спірних правовідносин
цієї постанови з огляду на те, що вона не відповідає вимогам
статті 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами”, є безпідставними, оскільки ці
доводи суперечать принципу дії закону в часі. На час видачі
підприємцю Переці Л.О. зазначених ліцензій питання розміру плати
за видачу ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами регулювались приписами пунктів 51 і 52
статті 9 та статті 15 Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
та постановою
Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 “Про термін дії
ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності,
розміри і порядок зарахування плати за її видачу” (Додаток 2).
Зміни у законодавчому регулюванні розміру плати за видачу цих
категорій ліцензій відбулися вже після видачі ліцензій
підприємцю Переці Л.О.
Відповідно до Закону України від 11.01.2001 року № 2209-ІІІ "Про
внесення змін до деяких законів України щодо державного
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним,
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", який
набрав чинності з 03.02.2001, частину сьому статті 15 Закону
України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами” було викладено у новій редакції. Згідно з
новою редакцією названої норми щорічна плата за ліцензію на
роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі
становить 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на
роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі -
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на території
сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території
міст, - відповідно 20 і 10 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Згідно з пунктом 2 Закону України від 11.01.2001 року № 2209-ІІІ
"Про внесення змін до деяких законів України щодо державного
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним,
плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" внесені
відповідні зміни і до Закону України “Про ліцензування певних
видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
, зокрема, вчинено
доповнення до статті 2 і виключені пункти 51 і 52 статті 9,
якими було врегульовано питання розміру плати за ліцензії на
роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до цих законодавчих змін Кабінет Міністрів України
своєю постановою від 17.08.2002 № 1143 вніс зміни до постанови
Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 "Про термін дії
ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності,
розміри і порядок зарахування плати за її видачу", за якими
додаток 2 до постанови виключено, а пункт 4 викладено у новій
редакції. У зміненій редакції постанови не встановлюється розмір
плати за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та
тютюновими виробами.
Отже судові інстанції у цій справі правильно застосували
нормативно-правові акти, що були чинними на час існування
спірних правовідносин сторін. Згідно зі статтею 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не
мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують
або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Залишити постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13.08.2002 у справі № 2-15/553-2002 без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко