ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2002 Справа N 4215-9/200
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційні скарги Сумської міської ради, Виконавчого
комітету Сумської міської ради на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 27.05.2002р.
у справі № 4215-9/200 господарського суду Сумської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумигаззбут”
до відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради,
Сумської міської ради
третя особа НАК “Нафтогаз України”
про стягнення 17364268,16грн.
за участю представників:
ТОВ “Сумигаззбут” – Гіценко М.П. за дов. від 01.11.2002р. №
01/460;
Виконавчий комітет Сумської міської ради – Гордієнко В.О. за
дов. від 01.11.2002р. № 4600/Н6.1; Добрецький С.С. за дов. від
01.11.2002р. № 4600/Н6.1; Ломазов А.М. за дов. від 01.11.2002р.
№ 4600/Н6.1;
Сумська міська рада – Гордієнко В.О. за від 01.11.2002р. №
4600/Н6.1; Добрецький С.С. за дов. від 01.11.2002р. № 4600/Н6.1;
Ломазов А.М. за дов. від 01.11.2002р. № 4600/Н6.1;
НАК “Нафтогаз України” – Тютюнник В.Я. за дов. від 24.07.2002р.
№ 14-235
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сумигаззбут” звернулося
до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення
з Виконавчого комітету Сумської міської ради 17364268,16грн.
заборгованості за поставлений природний газ відповідно до умов
договорів № 1-Г від 11.01.99р., № 2-Г від 01.02.2000р. (т.1
а.с.2-4).
До вирішення даного спору по суті заявлених вимог, до участі у
справі в якості другого відповідача ухвалою господарського суду
Сумської області від 07.11.2001р. залучено Сумську міську раду
(т.1 а.с.128).
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідачі у справі
посилалися на те, що:
- особа, яка звернулася до господарського суду з даним
позовом не є належним позивачем, оскільки припинення діяльності
Сумської філії Дочірньої компанії “Торговий дім “Газ України”
НАК “Нафтогаз України” та передача її дебіторської
заборгованості, у т.ч. за договором № 1-Г від 11.01.99р.
відбулося з порушенням ст.ст. 14,15 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна “ ( 2269-12 ) (2269-12)
;
- договором № 1-Г від 11.01.99р. передбачено, що зміна форми
та порядку розрахунків за договором можлива лише при письмовій
згоді сторін, а згода на передачу права вимоги позивачу Сумською
міською радою не надавалась.
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2001р.
заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
Сумської міської ради на користь позивача стягнуто
17364268,16грн. (т.1 а.с.146).
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з
того, що:
- позивач є правонаступником ДК “Торговий дім “Газ України” в
частині що стосується діяльності Сумської філії компанії
відповідно до умов укладеного договору оренди державного майна
від 05.05.2000р., предметом якого є оренда цілісного майнового
комплексу;
- другий відповідач, отримавши природний газ за умовами
укладених договорів, не виконав належним чином взятих на себе
зобов’язань щодо здійснення розрахунків за нього.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
27.05.2002р. рішення господарського суду Сумської області від
05.12.2001р. залишено без змін (т.2 а.с. 137-140).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Сумська
міська рада та Виконавчий комітет Сумської міської ради
звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними
скаргами та просять їх скасувати, а провадження у справі
припинити.
У поданих касаційних скаргах скаржники посилаються на те, що
суди при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови:
- в порушення вимог ст.ст. 14,15 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
визнали позивача
правонаступником ДК “Торговий дім “Газ України” в частині
діяльності її Сумської філії, оскільки позивачем не виконувались
положення договору в частині сплати орендної плати та погодження
з Антимонопольним комітетом, що є підставою, на думку скаржника,
для припинення дії цього договору;
- не прийняли до уваги, що правонаступником ДК “Торговий дім
“Газ України” в частині діяльності Сумської філії є Сумська
філія ДК “Газ України”, у зв’язку з чим позивач є неналежним;
- не врахували, що договір № 1-Г не передбачає можливість
односторонньої зміни форми та порядку розрахунків, а сторони
цього договору не укладали додаткової угоди щодо перерахування
коштів за природний газ на розрахунковий рахунок позивача.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, припинення діяльності
підприємства або його структурного підрозділу, майно якого
передано в оренду, здійснюється шляхом його реорганізації через
приєднання до орендаря, а структурного підрозділу - шляхом
виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря.
При цьому, в силу ст. 15 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендар стає
правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до
договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу
структурного підрозділу - також правонаступником прав та
обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього
структурного підрозділу.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
відповідно до умов договору оренди від 05.05.2000р. № 157, який
укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна
України по Сумській області та позивачем у справі, останньому в
оренду переданий цілісний майновий комплекс Сумської філії ДК
“Газ України” НАК “Нафтогаз України”, у тому числі
заборгованість за поставлений другому відповідачу природний газ
за умовами договору № 1-Г від 11.01.99р.
Посилання скаржників на те, що даний договір припинив свою дію,
оскільки позивачем не виконуються зобов’язання щодо сплати
орендних платежів та відсотків за користування кредитом, а також
те, що передача в оренду не погоджена з Антимонопольним
комітетом, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів,
оскільки судами першої та апеляційної інстанції не встановлено,
що вказаний договір розірвано або визнано недійсним в
установленому порядку.
Таким чином, суди правомірно дійшли висновку щодо належності
позивачу права вимагати виконання зобов’язань по оплаті
поставленого за цим договором природного газу, у зв’язку з чим
особа, яка звернулася з даним позовом, є належним позивачем у
справі.
Відповідно до зазначеного договору, другому відповідачу
здійснювалось постачання природного газу протягом 1999 року.
Крім того, між позивачем та другим відповідачем укладено договір
№ 2-Г від 01.02.2000р., за умовами якого позивачем здійснювалась
поставка природного газу у 2000 році.
Заборгованість за поставлений згідно умов вказаних договорів
природний газ, що встановлено при вирішення даного спору по суті
судом першої інстанції та перегляді винесеного у справі рішення
в апеляційному порядку, становить 17364268,16грн.
Посилаючись на те, що відповідно до умов договору зміна форми та
порядку розрахунків можлива лише при письмовій згоді сторін,
скаржник вважає, що внаслідок передачі заборгованості позивачу
відбулася одностороння зміна умов договору. Разом з тим, такий
висновок скаржника помилковий, оскільки у даному випадку має
місце заміна осіб у зобов’язанні, а не зміна форми та порядку
розрахунків.
Відповідно до ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і
одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком
випадків, передбачених законом.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 27.05.2002р. відповідає нормам
матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
27.05.2002р. у справі № 4215-9/200 господарського суду Сумської
області залишити без змін, а касаційні скарги Сумської міської
ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради – без
задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.