ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2002 Справа N 10382/1-13
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції по
Комінтернівському району м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.11.2001 року
у справі № 10382/1-13
за акціонерного товариства “Паритет”
позовом
до Державної податкової інспекції по Комінтернівському
району м. Харкова
про стягнення 537 234 грн.
Представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство “Паритет” подало до арбітражного суду
Харківської області позов до Державної податкової інспекції по
Комінтернівському району м. Харкова про стягнення суми
бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 537
234 грн.
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 28.08.2001
року (суддя Н.С. Водолажська), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2001
року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 534 840
грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Приймаючи зазначені акти, суди виходили з такого.
За наслідками господарської діяльності позивач у встановленому
законодавством порядку подав відповідачу податкові декларації з
податку на додану вартість за грудень 2000 року, січень-лютий
2001 року та відповідні додатки до них.
За результатами звітних періодів суми податку, відображені у
податкових деклараціях з податку на додану вартість і додатках
мали від’ємне значення. Право позивача на бюджетне відшкодування
за вказані вище періоди підтверджується також актом позапланової
перевірки ДПІ по Комінтернівському району м. Харкова від 17
травня.2001 року № 23-103/307.
Відповідно до пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду різниця між податковими зобов’язаннями та
податковим кредитом має від’ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою
для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації
за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Після закінчення трьох звітних періодів орган державної
податкової служби зобов’язаний був самостійно відшкодувати
податок на додану вартість на банківський рахунок платника по
деклараціях за грудень 2000 року – в квітні 2001 року в сумі 226
455 грн., за січень 2001 року – в травні 2001 року, за лютий
2001 року – в червні 2001 року. Податкові зобов’язання за
травень 2001 року на суму 2 394 грн. зменшують бюджетне
відшкодування за лютий 2001 року, яке складає 162 733 грн. Проте
із закінченням цього терміну відповідачем не було проведено ні
заліку бюджетної заборгованості в рахунок наступних платежів, ні
відшкодування у встановленому законом порядку.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція по
Комінтернівському району м. Харкова просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2001
року і провадження у справі припинити.
В обґрунтування власних вимог відповідач посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права. На
його думку, суди при вирішенні спору помилково виходили з того,
що суми податку на додану вартість, які підлягають
відшкодуванню, належать до перерахування з бюджету на рахунок
позивача, оскільки останній в податковій декларації самостійно
визначив спосіб відшкодування – повне зарахування в рахунок
наступних платежів.
Колегія суддів перевірила правильність застосування
господарським судом Харківської області і Харківським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права при вирішенні спору, і з урахуванням меж
перегляду справи в касаційній інстанції, знаходить за необхідне
касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
За результатами звітних періодів суми податку, відображені у
податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість за
грудень 2000 року, січень-лютий 2001 року і додатках мали
від’ємне значення.
Відповідно до пункту 7.7.3. статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду різниця між податковими зобов’язаннями та
податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою
для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації
за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
В податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень
2000 року, січень-лютий 2001 року, позивач самостійно визначив
спосіб відшкодування – повне зарахування в рахунок наступних
платежів.
Так, суми податку, вказані у рядку 21 розділу Ш податкової
декларації “сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за
підсумками поточного звітного періоду”, включені позивачем у
рядок 25 “залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох
наступних звітних періодів”, у рядок 25.1 “зарахування в рахунок
платежів, повне або часткове” та у рядок 25.1.1 “з податку на
додану вартість”.
Отже, платник податку виявив бажання 100 відсотків суми ПДВ, що
підлягає відшкодуванню, направити на зарахування в рахунок
платежів по ПДВ протягом трьох наступних звітних періодів.
Колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та
апеляційної інстанцій щодо обов’язку органу державної податкової
служби після закінчення трьох звітних періодів відшкодувати
податок на додану вартість на банківський рахунок позивача,
оскільки у разі визначення підприємством сум ПДВ, що підлягають
відшкодуванню, до перерахування на рахунок в установі банку,
зазначені суми повинні бути включені платником у рядок 25.2
"перерахування на рахунок в установі банку”.
Крім того, відповідно до статті 4 Указу Президента України від
7.08.1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
( 857/98 ) (857/98)
якщо сума від’ємного значення податку не
погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного
значення податку.
Згідно з пунктом 8.2. Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації та Державного казначейства України від 2.07.1997
року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 8.06.2001 року за № 489/5680, якщо в платника
протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми
ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми
повністю або частково не були використані платником в погашення
податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право
звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких
сум на поточний рахунок.
Позивач не звертався до Державної податкової інспекції по
Комінтернівському району м. Харкова із заявою про повернення
таких сум на свій поточний рахунок.
Оскільки Державною податковою інспекцією по Комінтернівському
району м. Харкова не були порушені права платника щодо порядку
відшкодування податку на додану вартість, суми якого згідно
бажання позивача підлягають зарахуванню в рахунок наступних
платежів по податку на додану вартість, колегія суддів дійшла
висновку, що між сторонами відсутній предмет спору і провадження
у справі слід припинити на підставі пункту 11 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 11 статті 80,
статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції по
Комінтернівському району м. Харкова на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 13.11.2001 року
задовольнити.
2.
3. Рішення господарського суду Харківської області від
28.08.2001 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.11.2001 року у справі № 10382/1-13
скасувати.
4.
5. Провадження у справі припинити.
6.
7. Стягнути з акціонерного товариства “Паритет” (м. Харків,
пер. Забайкальський, 13, кв. 23, р/р 26001022077 у філії № 1
АВУББ “Грант”, МФО 351748) в доход Державного бюджету 1700 (одна
тисяча сімсот) грн. державного мита.
8.
Видати наказ.
9. Господарському суду Харківської області видати наказ в
поворот виконання рішення суду від 28.08.2001 року у справі №
10382/1-13.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій