ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N А28-33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Н.Ткаченко
за участю представників:
позивача Житніков А.І – дов. від 16.10.02р.
Драюк С.Є. – дов. від 16.10.02р.
відповідача Даниленко О.В. – дов. від
16.10.02р.
Галенко Є.А. – дов. від 26.09.02р.
Коваль В.В. – дов. від 3.10.02р.
Сергієнко В.В. – дов. від
16.10.02р.
Кохан В.М. – дов. від 17.04.02р.
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної
судовому засіданні податкової інспекції по роботі з
касаційну скаргу великими платниками податків у м.
Дніпропетровську
на постанову від 20.06.2002 р.
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № А 28/33 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Акціонерного банку “Кредит-Дніпро”
до Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м.
Дніпропетровську
про визнання недійсними рішень Державної податкової інспекції у м.
Дніпропетровську від 02.07.2001 р. № 160-3364352406/8719 та від
12.07.2001р. № 180-336-14352406/9351
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.10.2002р.
Акціонерним банком “Кредит – Дніпро” до господарського суду
Дніпропетровської області був заявлений позов про визнання
недійсними рішень ДПІ у м. Дніпропетровську, а саме:
- № 160-336-14352406/8719 від 02.07.2001р. про донарахування
податку на прибуток у сумі 22242,65грн. та застосування
фінансової санкції у розмірі 5411,61грн.; про донарахування
податку на додану вартість у сумі 1843,70грн. та застосування
фінансових санкцій у розмірі 419,76грн.; про донарахування
прибуткового податку з громадян у сумі 23742,98грн. та
застосування фінансової санкції у розмірі 47485,96грн.;
- № 180-336-14352406/9351 від 12.07.2001р. про донарахування
прибуткового податку з громадян у сумі 226359,29грн. та
застосування фінансових санкцій у розмірі 452718,58грн.
Підставою для прийняття оспорюваних рішень став акт від
22.06.2001р. № 005730 про результати документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства
Акціонерним банком “Кредит-Дніпро” за період з 01.01.1999р. по
01.10.2000р.
Під час перевірки було встановлено, що при здійсненні банком
депозитних операцій з використанням ощадних сертифікатів на
пред’явника, прибутковий податок зі сплачених громадянам
процентів за депозитами, які на думку ДПІ, включаються до
сукупного оподатковуваного прибутку громадян, в джерела виплати
не утримувався, чим були порушені вимоги підпункту “а” пункту 2
статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення банком вимог
пункту 5.1 статті 5 та підпункту 8.1.4. пункту 8.1 статті 8
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відносно сплати податку на прибуток та при сплаті
податку на додану вартість підпункту 7.7.1 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.-06.03.2002р. (суддя Сизько І.А.) позовні вимоги
задоволені повністю, а саме рішення ДПІ у м. Дніпропетровську
від 02.07.2001 р. № 160-3364352406/8719 та від 12.07.2001р. №
180-336-14352406/9351 про донарахування та застосування сум
фінансових санкцій за порушення податкового законодавства
визнані недійсними.
Задовольняючи позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що
оспорюванні рішення ДПІ є необґрунтованими, оскільки прийняті з
порушенням приписів Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Дніпропетровську
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув
рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.-
26.03.2002р. в апеляційному порядку і постановою від
20.06.2002р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у м. Дніпропетровську подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 20.06.2002р., в якій просить
рішення та постанову у даній справі скасувати, в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права.
При цьому ДПІ у м. Дніпропетровську обґрунтовує касаційну скаргу
тим, що суди першої та апеляційної інстанції при винесенні
рішення та постанови неправильно застосували норми податкового
законодавства, а саме:
- Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
- Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
ДПІ у м. Дніпропетровську у касаційної скарзі посилається на те,
що обчислення прибуткового податку з доходів громадян,
одержуваних не за місцем основної роботи, згідно статті 12
Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, утримується у джерела виплати і
перераховується до бюджету в порядку встановленому статтею 10
вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
Крім того, заявник вважає, що позивач безпідставно включив до
валових витрат суми комунальних послуг та заробітної плати
технічному персоналу по не житловому приміщенню по проспекту
Кірова – 98д, оскільки вказані витрати не пов’язані з веденням
позивачем господарської діяльності.
Щодо встановлених порушень з податку на додану вартість, то в
даному випадку на думку заявника, позивачем порушено підпункт
7.7.1 Закону України “Про податок на додану вартість “
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та необґрунтовано занижено податкове зобов’язання
по податку на додану вартість по операціям з доміціляції
векселів.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б., пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові у даній справі, проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції при розгляді справи, АБ “Кредит – Дніпро”
не утримував та не перераховував до бюджету прибутковий податок
з виплачених громадянам відсотків по ощадним сертифікатам на
пред’явника. При цьому, довідки за формою № 2 банком до
відповідних ДПІ не надсилались. Прізвище та ім’я по батькові, а
також паспортні дані одержувачів при одержанні відсотків по
ощадним сертифікатам на пред’явника у видатковому ордері не
вказувались.
Оподаткування одержуваних громадянами доходів регулюється
Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
.
Відповідно до статті 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
об’єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (
що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів,
одержаний з різних джерел як на території України, так і за її
межами). При визначенні сукупного оподатковуваного доходу
враховуються доходи, одержані як в натуральній формі так і в
грошовій.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
визначено вичерпний перелік сум
виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.
До набрання чинності Закону України від 23.03.1999р. № 539-ХІУ
“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”( тобто
до 02.06.1999р.) згідно з підпунктом “з” пункту 1 вказаної
статті Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, до сукупного оподатковуваного доходу,
одержаного громадянами в період, за який здійснюється
оподаткування, не включалися виграші за облігаціями державних
позик та державними лотереями, проценти і виграші по вкладах в
установах банків, по ощадних сертифікатів та державних
казначейських зобов’язаннях. Починаючи з 02.02.199р. до такого
переліку входять лише проценти, одержані по іменних ощадних
сертифікатів, але в порядку судового провадження вказані
обставини розглянуті не були. Несвоєчасне внесення змін (лише
28.04.2000р.) з цього приводу до пункту 5.9 Інструкції про
прибутковий податок з громадян, не може бути підставою для
задоволення позовних вимог, оскільки текст інструкції в старий
редакції суперечив на той час приписам Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
.
Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою
діяльністю та інших доходів регулюються розділом ІV Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
.
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи
громадян, одержані протягом календарного року від здійснення
підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а
також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти
оподаткування у розділах ІІ та ІІІ вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
В даному випадку, доходи отримані громадянами у вигляді
відсотків по ощадним сертифікатам на пред’явника, підлягають
оподаткуванню прибутковим податком у порядку, визначеному в
розділі четвертому зазначеного Декрету, як ”інші доходи”.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, з доходів, зазначених
у цьому розділі Декрету, податок обчислюється:
а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами
– суб’єктами підприємницької діяльності, при виплаті ними
протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі
Декрету, про що не пізніше як через 30 днів після виплати
повідомляється податковий органам за місцем проживання громадян.
Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим
органом при проведенні податкових розрахунків за доходами,
одержаними за оподатковуваний період;
б) податковими органами на підставі декларацій, поданих
громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход
або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та
інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому
розділі.
Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства,
установи, організації та фізичні особи – суб’єкти
підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому
статтею 10 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, якою передбачено утримування
прибуткового податку з громадян у джерела його виплати.
При визначені податкових зобов’язань органами податкової служби
враховуються суми доходів і утриманого з них у джерела виплати
податку (на підставі довідок за формою № 10 і декларації, даних
обліку доходів і витрат за формою № 4 або № 10, а також
матеріалів перевірок платників органами податкової служби.
Основна умова, за якої прибутковий податок не утримується з
доходів, що виплачуються, сформульована в абзаці третьому
підпункту 14.1.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян
(із змінами та доповненнями), а саме, “ З метою усунення фактів
подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не
утримується податок з громадян, які є суб’єктами підприємництва,
приватними нотаріусами чи адвокатами, підтвердили це оригіналом
свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької
діяльності ( про право на заняття нотаріальною діяльністю, про
право на заняття адвокатською діяльністю) та які підтвердили
платіжним повідомленням (патентом, свідоцтвом про сплату єдиного
податку) сплату авансових платежів прибуткового податку
(фіксованого розміру прибуткового податку, єдиного податку)”.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що можливість не утримувати
прибутковий податок стосується виключно доходів громадян –
підприємців, приватних нотаріусів і адвокатів. Тому, доходи
отримані громадянами у вигляді відсотків по ощадним сертифікатам
на пред’явника, повинні оподатковуватися у джерела їх виплати.
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що приймаючи рішення у
даній справі, господарський суд Дніпропетровської області не
прийняв до уваги, що відповідно до частини другої статті 11
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
фінансові
санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які
здійснюються органами державної податкової служби України та
іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у
розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день
завершення таких перевірок або ревізій.
На підставі викладено, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської
області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.-
06.03.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.06.2002р у справі № А28/33
господарського суду Дніпропетровської області скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Н. Ткаченко