ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N 8/38-0
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І., Цвігун В.Л.,
розглянувши з участю
представника:
- фермерського господарства “Дана” - Куцака А.П.
касаційну скаргу фермерського господарства “Дана”
на постанову від 04.06.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі 8/38-0
за позовом фермерського господарства “Дана”
До ДПІ у Голопристанському районі
Херсонської області
Про визнання недійсним рішення від 29.01.2002 3
136-17-23134196/319,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду Херсонської області від
04.04.2002 (суддя Хом’якова В.В.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2002 (судді
Жеков В.І., Туренко В.Б., Пироговський В.Т.), в позові
відмовлено з мотивів відповідності оспорюваного рішення ДПІ від
29.01.2002 р. № 136-17-23134186/319, яким позивачу донараховано
податкове зобов’язання по прибутковому податку з громадян в сумі
5654,80 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 11.309,60
грн., вимогам чинного законодавства, оскільки позивач допустив
порушення ст.ст. 7, 12 Декрету КМ України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.92 № 13-92. Зазначене
порушення, на думку судів першої й апеляційної інстанції,
виразилося в тому, що позивач при виплаті в 2001 році громадянам
орендної плати за договорами оренди земельного та майнового паїв
не утримав у джерела виплати та не перерахував до бюджету
прибутковий податок із вказаного доходу.
Не погоджуючись з таким висновком, позивач у касаційній скарзі
просить скасувати постановлені по справі судові рішення та
прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на
неправильне застосування місцевим і апеляційним господарським
судом ст.ст. 7, 12, 13 Декрету КМ України від 26.12.92 № 13-92.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач у 2001
році сплатив громадянам-орендодавцям за договорами оренди
земельного та майнового паїв орендну плату у вигляді зерна на
загальну суму 28.274,00 грн., направивши при цьому до ДПІ у
Голопристанському районі за місцем проживання громадян довідки
про суму виплаченого доходу (форма № 2).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що вказаний доход громадян відноситься до
об’єктів оподаткування, передбачених ст. 11 Декрету КМ України
від 26.12.92 № 13-92, у зв’язку з чим позивач відповідно до
ст.ст. 10, 12 цього Декрету зобов’язаний утримати у джерела
виплати суми нарахованого на вказаний доход прибуткового податку
і перерахувати їх до бюджету.
Такий висновок, однак, суперечить положенням ст.ст. 11, 12, 13
Декрету КМ України від 26.12.92 № 13-92.
Як передбачено ст. 11 названого Декрету, згідно з розділом ІІІ
Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані ними
від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб -
суб’єктів підприємницької діяльності не за місцем основної
роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та
інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших
договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб
– суб’єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за
місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від
здійснення підприємницької діяльності.
Доход від надання в оренду майна, хоча і отримується на підставі
цивільно-правової угоди, на що посилається суд апеляційної
інстанції, не пов’язаний, однак, із виконанням робіт, тобто із
здійсненням громадянином робочої функції, у зв’язку з чим
правові підстави для включення його до об’єкту оподаткування,
передбаченого ст. 11 Декрету, та поширення на нього порядку
оподаткування, встановленого ст. 12 Декрету, відсутні.
Оскільки доход від надання в оренду майна не передбачений як
об’єкт оподаткування у розділах ІІ і ІІІ Декрету від 16.12.92
№ 13-92, він відповідно до ст. 13 цього Декрету підлягає
оподаткуванню за правилами статей розділу ІV Декрету, зокрема, з
дотриманням порядку обчислення і сплати, встановленому статтею
14.
Порівняльний аналіз цієї статті і статті 10 Декрету дає підстави
для висновку про відсутність у підприємств, установ, організацій
при виплаті громадянам доходів, зазначених у розділі ІV Декрету,
законодавчо встановленого обов’язку утримати у джерела виплати
прибутковий податок і перерахувати його до бюджету.
Відсутність такого обов’язку виключає можливість стягнення з
підприємств, установ, організацій неутримані та неперерахуванні
до бюджету суми податку, як це передбачено ч. 3 ст. 20 Декрету.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального права спричинило неправильний висновок щодо прав і
обов’язків сторін по справі і відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування постановлених по
справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фермерського господарства “Дана” задовольнити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 04.06.2002 та рішення місцевого господарського суду
Херсонської області від 04.04.2002 по справі № 8/38-0.
Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення ДПІ у
Голопристанському районі Херсонської області від 29.01.2002
№ 136-17-23134186/319.
Головуючий Є.Усенко
Судді О.Глос
В.Цвігун