ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N 2/4/474
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 04.07.2002р.
у справі № 2/4/474 господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фінансово-правовий центр”
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Запорізької АЕС
про стягнення 92340,67грн.
за участю представників:
ТОВ “Фінансово-правовий центр” – Ференц О.Є. за дов. від
01.10.2002р. № 01/10;
ДП “НАЕК “Енергоатом” – Носиков О.О. за дов. від 25.07.2002р.
ВАА № 318281
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансово-правовий
центр” звернулося до господарського суду Запорізької області з
позовом про стягнення з Державного підприємства “Національна
атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 92340,67грн.
заборгованості за виконані роботи відповідно до умов договору №
БУ-14/98 від 10.01.99р., у т.ч. 91342,8грн. основної
заборгованості, 509,72грн. збитків від інфляції та 488,15грн.
процентів, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових
зобов’язань відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
( а.с.3-
4). При цьому позивач посилається на те, що право вимагати
виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт зданих
відповідно до акта від 15.09.99р. № БУ-14/98-1 перейшло до нього
за умовами договору уступки права вимоги від 30.10.2001р. №
01/10.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
28.03.2002р. у позові відмовлено. Приймаючи рішення у справі,
суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача
безпідставні, т.я. у відповідача відсутнє грошове зобов’язання
перед ним, оскільки сторонами не погоджено форму, порядок та
строки розрахунків за договором, у зв’язку з чим відповідач
також не може нести відповідальність, яка передбачена ст. 214 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, у вигляді сплати збитків від інфляції та трьох
процентів річних.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.07.2002р. рішення господарського суду Запорізької області
від 04.07.2002р. змінено. Відповідно до постанови апеляційної
інстанції, позов задоволено в частині стягнення з ДП НАЕК
"Енергоатом” на користь позивача 91811,29грн. заборгованості з
урахуванням індексу інфляції, 435,44грн. річних; у решті позову
відмовлено (а.с.125-126).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що вони є обгрунтованими, оскільки:
- роботи за умовами договору виконані, що підтверджується
актом здачі-приймання виконаних робіт та актом звірки взаємної
заборгованості;
- відповідно до умов договору, оплата виконаних робіт
проводиться у будь-яких формах, що не виключає можливість
проведення розрахунків у грошовій формі;
- строк виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт
договором не встановлений, у зв’язку з чим визначається у
відповідності з ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
;
- оплата робіт за договором відповідачем у семиденний строк з
дня отримання вимоги не здійснена;
- право вимоги виконання зобов’язання по оплаті виконаних
робіт передана позивачу за умовами договору 01/10 від
30.10.2001р.
При цьому, суд апеляційної інстанції обчислював суму боргу з
урахуванням індексу інфляції за період з 30.10.2001р. по
01.12.2001р., а три проценти річних у період з 30.10.2001р. по
26.12.2001р.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДП
“НАЕК “Енергоатом” в особі Запорізької АЕС звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить її
скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду
Запорізької області від 28.03.2002р. Оспорюючи законність
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.07.2002р., скаржник вказує на те, що судом:
- порушено ст.ст. 161,162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно
до яких зобов’язання повинні виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, а одностороння відмова від
виконання зобов’язань не допускається, оскільки відповідно до
умов договору строк та форма оплати виконаних робіт повинна
узгоджуватись шляхом підписання сторонами додаткових угод, які
не були укладені, отже позивач вимагає оплати виконаних робіт
грошовими коштами в односторонньому порядку;
- невірно дійшли висновку щодо настання строку виконання
зобов’язання з оплати виконаних робіт, помилково застосував до
спірних відносин ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тому що строк
оплати виконаних робіт теж повинен узгоджуватись шляхом
укладення додаткової угоди, а оскільки зазначена угода не
укладена, строк виконання зобов’язань не настав;
- невірно застосовано до взаємовідносин сторін ст. 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, т.я. зазначена норма передбачає
відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, яке
умовами договору не передбачено.
У відзиві на подану касаційну скаргу ТОВ “Фінансово-правовий
центр”, вважаючи доводи поданої скарги безпідставними, просить
залишити її без задоволення, а прийняту у справі постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
04.07.2002р. – без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами при вирішенні даного спору по суті заявлених вимог
встановлено наступне.
10.01.99р. між ТОВ “ВНП “Бутек” та відповідачем в особі
керівника відособленого підрозділу укладено договір № БУ-14/98,
предметом якого є розробка методик діагностування в процесі
експлуатації і усунення несправностей механізмів та пристроїв
електрогідравлічного приводу.
Відповідно до умов укладеного договору, ТОВ «ВНП «Бутек»
виконало взяті на себе зобов’язання, що підтверджується актом
здачі-приймання виконаних робіт від 01.09.99р. та актом звірки
взаємної заборгованості від 01.04.2002р. на загальну суму
91342,80грн.
За умовами укладеного договору, з урахуванням врегульованих
сторонами розбіжностей до нього, оплата виконаних робіт
здійснюється у будь-яких формах, які не суперечать діючому
законодавству на момент оплати. При цьому, порядок, строк та
форма оплати визначаються сторонами у додаткових угодах (п.
2.3договору).
Посилання скаржника на те, що форма оплати виконаних робіт не
була визначена сторонами, у зв’язку з чим вимога про оплату їх
грошовими коштами заявлена позивачем в односторонньому порядку
не заслуговує на увагу, оскільки договором не виключена
можливість здійснення розрахунків за виконані роботи у грошовій
формі.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що строк
виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт не був
встановлений сторонами, у тому числі шляхом укладення додаткових
угод, ними вірно застосовано до взаємовідносин сторін ст. 165 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Так, відповідно до вказаної норми, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений кредитор вправі вимагати виконання,
а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому,
боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про настання
строку виконання зобов’язання по оплаті виконаних робіт є
правильним, враховуючи звернення ТОВ “ВНП “Бутек” з платіжною
вимогою від 16.10.2001р. № 15 на оплату виконаних робіт, яка
отримана відповідачем 22.10.2001р. Оскільки відповідач протягом
семи днів не виконав зобов’язання по оплаті виконаних робіт (до
29.10.2001р. включно), з 30.10.2001р. він є таким, що прострочив
виконання зобов’язання.
В силу ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
30.10.2001р. відповідно до договору уступки права вимоги № 01/10
ТОВ “ВНП “Бутек” уступив право вимоги виконання зобов’язання по
оплаті виконаних робіт за договором № БУ-14/98 від 10.01.99р.
позивачу у даній справі – ТОВ “Фінансово-правовий центр”.
Отже, особа, яка заявила позов є належним позивачем у даній
справі, оскільки за умовами зазначеного договору уступки права
вимоги відбулася заміна особи у зобов’язанні, яке виникло в силу
певного юридичного факту – укладення договору № БУ-14/98 від
10.01.98р.
В силу ч. 3 ст. 197 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, до набувача вимоги
переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.
Таким чином, до ТОВ “Фінансово-правовий центр” перейшло право
вимагати відшкодування боргу з урахуванням індексу інфляції та
трьох процентів річних, передбачене ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Судом апеляційної інстанції вірно відмовлено у задоволені
частині заявлених вимог, оскільки позивач помилково вважав, що
відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язання з
23.10.2001р., що обумовило невірний розрахунок суми боргу з
урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.07.2002р. відповідає нормам
матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.07.2002р. у справі № 2/4/474 господарського суду
Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” в особі Запорізької АЕС – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.