ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N 18/489
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Компанії “Об’єднаний Ірландський
Текстиль” на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.06.2002р.
у справі № 18/489 господарського суду м. Києва
за позовом Компанії “Об’єднаний Ірландський Текстиль”
до відповідача Акціонерного товариства закритого типу
“Київське швейне підприємство “Юність”
про зобов’язання передати 2251263 простих іменних акцій
та за
зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу
“Київське швейне підприємство “Юність”
до Компанії “Об’єднаний Ірландський Текстиль”
про визнання недійсними кредитного договору від 15.10.97р. та
додаткової угоди від 15.02.2001р.
за участю представників:
Компанія "Об’єднаний Ірландський Текстиль” – Сердюк Д.А. та
Саєнко В.В. за дов. від 19.04.2001р.;
АТЗТ “Київське швейне підприємство “Юність” – Фальковська С.Г.
за дов. від 02.10.2002р. № 493
В С Т А Н О В И Л А :
Компанія "Об’єднаний Ірландський Текстиль” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом та просила зобов’язати:
Акціонерне товариство закритого типу “Київське швейне
підприємство “Юність” виконати взяті на себе зобов’язання за
додатковою угодою щодо передачі 2251263шт. простих іменних акцій
ВАТ “Томак”; реєстратора акцій ВАТ “Томак” - ЗАТ “Амріта”
перереєструвати зазначені акції за Компанією “Об’єднаний
Ірландський Текстиль” (т.1 а.с.2-3).
До вирішення даного спору по суті, відповідачем подано для
спільного розгляду з первісним зустрічний позов про визнання
недійсними кредитного договору від 15.10.97р. та додаткової
угоди від 15.02.2001р. на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. В
обгрунування заявлених вимог, АТЗТ “Київське швейне підприємство
“Юність” посилається на недотримання встановленого Законом
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
порядку
підписання спірних угод та підписання їх особою без відповідних
повноважень (т.1 а.с.12-14).
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.01.2002р. первісний
позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову –
відмовлено. Відповідно до рішення суду зобов’язано АТЗТ
“Київське швейне підприємство “Юність” передати Компанії
“Об’єднаний Ірландський Текстиль” 2251263 простих іменних акцій
ВАТ “Томак” (т.1 а.с.142-145).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову,
суд першої інстанції виходив з того, що:
- додаткова угода від 15.02.2001р. є самостійним
зобов’язанням і діюче на момент її укладення законодавство не
передбачало підписання такої угоди з боку резидента України
двома особами;
- повноваження на укладення додаткової угоди від імені
позивача особою, яка її підписала, підтверджені;
- вказана угода у подальшому схвалена правлінням Компанії.
Задовольняючи первісний позов, господарський суд м. Києва
прийняв до уваги те, що відповідач не виконав у семиденний строк
з дня пред’явлення вимоги позивачем взяте на себе зобов’язання
(відповідно до умов додаткової угоди від 15.02.2001р.) по
передачі позивачу пакета простих іменних акцій ВАТ “Томак” у
кількості 2251263 штук.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002р. рішення господарського суду м. Києва від
25.01.2002р. скасовано, зустрічний позов задоволено, а у
задоволенні первісного позову відмовлено. Відповідно до
постанови суду апеляційної інстанції, кредитний договір від
15.10.97р. та додаткову угоду до нього від 15.02.2001р. визнано
недійсними (т.2 а.с.275-278).
Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні
первісного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- спірний кредитний договір є зовнішньоекономічною угодою і
укладений з порушенням порядку підписання таких угод, який був
визначений ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
(підписаний одноособово);
- додаткова угода від 15.02.2001р. є невід’ємною частиною
договору від 15.10.97р. і не є окремим самостійним
зобов’язанням;
- спірний кредитний договір підписаний від імені відповідача
особою, повноваження якого не підтверджені належним чином.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20.06.2002р., Компанія “Об’єднаний
Ірландський Текстиль” звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить її скасувати.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що
оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального
та процесуального права, Так, на думку скаржника, судом
апеляційної інстанції:
- помилково встановлено, що спірна додаткова угода не є
самостійною;
- не прийнято до уваги те, що відповідно до ст. 60 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсні частини угоди не тягнуть за собою
недійсність інших частин угоди;
- порушено вимоги ст. 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до
якої наступне схвалення угоди робить угоду дійсною з моменту її
укладення;
- помилково застосовано ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки зазначена норма не передбачає звільнення сторони від
доведення фактів, аналогічних встановленим рішенням суду; крім
того, встановлений рішенням суду факт не позбавляє іншу сторону
права спростувати цей факт у загальному порядку;
- допущено порушення ст.ст. 43,101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки неповно досліджено докази, а висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи;
- невірно застосовано до спірних правовідносин рішення
Конституційного суду, оскільки зазначене рішення прийнято після
укладення спірної угоди, чим порушено ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
;
- всупереч вимогам ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийнято
апеляційну скаргу, яка підписана особою, яка не уповноважена на
це.
Відповідач у справі – АТЗТ “Київське швейне підприємство
“Юність” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи
безпідставними, а оскаржуваний судовий акт – законним та
обгрнутованим, просить у задоволені вимог скарги відмовити, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції при
вирішенні даного спору по суті, 15.10.97р. сторонами у справі
укладено договір, предметом якого є надання Компанією
“Об’єднаний Ірландський Текстиль” відповідачу безвідсоткової
фінансової допомоги.
Суд апеляційної інстанції вірно визначив, що зазначений договір
є недійсним.
Так, укладений договір за суб’єктним складом учасників є
зовнішньоекономічним контрактом відповідно до ст. 1 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
.
Форма та порядок підписання зовнішньоекономічних контрактів
визначені Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону ( 959-12 ) (959-12)
(в редакції, чинній
на момент укладення договору), зовнішньоекономічний договір
(контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не
встановлено законом або міжнародним договором. При цьому,
зовнішньоекономічний договір підписується одноособово лише
фізичною особою, а від імені інших суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір
(контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право
згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа,
яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника
суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо
установчі документи не передбачають інше.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір з
боку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – Акціонерного
товариства закритого типу “Київське швейне підприємство “Юність”
підписано одноособово президентом товариства; другий підпис
уповноваженої особи на спірному договорі відсутній.
Таким чином, судом вірно визначено, що спірний договір не
відповідає вимогам закону, оскільки укладений з порушенням
встановленого порядку підписання.
В силу ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є угода, що не
відповідає вимогам закону.
Крім того, предметом спору у даній справі за зустрічним позовом
є дійсність додаткової угоди від 15.02.2001р.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції при
розгляді зазначеної вимоги відповідача, відповідно до спірної
додаткової угоди в рахунок часткового погашення кредитних
коштів, отриманих за договором від 15.10.97р., відповідач
зобов’язується передати у власність позивача пакет простих
іменних акцій ВАТ “Томак” у кількості 2251263 акцій.
Укладена додаткова угода не є самостійною, як помилково
стверджує позивач з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання припиняються угодою сторін, зокрема угодою про
заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Відповідно до зазначеної додаткової угоди відбувається часткове
припинення зобов’язання відповідача по поверненню наданої
відповідно до договору від 15.10.97р. фінансової допомоги. Отже,
спірна додаткова угода є похідною від договору, укладеного
15.10.97р.
Разом з тим, договір від 15.10.97р. не є підставою для
виникнення зобов’язань, визначених сторонами у цьому договорі (в
т.ч. зобов’язання по поверненню в строк фінансової допомоги),
оскільки він є недійсним, а породжує у сторін виникнення прав та
обов’язків, визначених законом, зокрема ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Отже, і визначені сторонами у договорі зобов’язання
не можуть припинятися угодою сторін, оскільки вони не виникли
при укладенні договору від 15.10.97р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку
про обгрунтованість заявлених відповідачем зустрічних вимог та
безпідставність вимог первісного позову, оскільки підставою
заявленого позову є невиконання відповідачем зобов’язань за
недійсними договором від 15.10.97р. та додатковою угодою до
нього від 15.02.2002р.
Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського
суду від 20.06.2002р. у цій справі прийнята у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.06.2002р. у справі № 18/489 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Компанії “Об’єднаний
Ірландський Текстиль” – без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.