ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2002 Справа N 11-161а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Н. Ткаченко
за участю представників:
позивача Костенко С. Н. - директор
відповідача Романова Ю. В. – дов. від 12.12.2001
Мироненко - дов. від 31.10.2002
Сердюк Б. В. – дов. від 24.07.2002
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Укркожторг”
засіданні касаційну
скаргу
на ухвалу від 06.08.2002 господарського суду м.
Києва
у справі № 11/161а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укркожторг ”
до - Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
Відділення Державного казначейства у
Печерському районі м. Києва
про стягнення 151739,88 грн.
встановив:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.08.2002 (суддя О.
Кот) провадження у справі припинено на підставі пункту 11 статті
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на відсутність предмету спору між сторонами.
ТОВ “Укркожторг” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду м.
Києва у справі скасувати, передати спір на вирішення до
господарського суду першої інстанції. Касаційна скарга
мотивована доводами про неправильне застосування господарським
судом норм процесуального права, зокрема пункту 11 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки спір, на думку заявника, не є врегульованим. Крім того,
предмет спору у справі господарського суду м. Києва № 25/115
( sp01/1921 ) (sp01/1921)
не співпадає з предметом спору у даній справі.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б. та пояснення
присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності застосування
господарським судом м. Києва норм процесуального права, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
ТОВ “Укркожторг” 01.07.2002 (з уточненнями від 25.07.2002) був
заявлений позов про стягнення 151739,88 грн. процентів за
прострочення відшкодування податку на додану вартість за період
березень – вересень 1999 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час
судового провадження, рішенням від 30.05.2000 у справі № 25/115
господарського суду м. Києва ( sp01/1921 ) (sp01/1921)
було задоволено позов
ТОВ “Укркожторг” до відділу державного казначейства у
Печерському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва
про зобов’язання останнього надати висновок про відшкодування
позивачу (ТОВ “Укркожторг”) 151739,88 грн. процентів за
прострочення відшкодування податку на додану вартість за період
березень – вересень 1999 року. Вказане рішення ДПІ у Печерському
районі м. Києва виконане не було, відповідний висновок до
відділення державного казначейства не надано у зв’язку з
“відсутністю джерел відшкодування”, наслідком чого стало
звернення товариства з позовом про стягнення спірних коштів.
Касаційна інстанція вважає, що виносячи ухвалу про припинення
провадження у даній справі на підставі пункту 11 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
через
відсутність предмету спору, господарським судом м. Києва
неправильно застосовано відповідну норму процесуального права з
огляду на таке.
Відповідно до пункту 11 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у
разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у
зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України бюджетного відшкодування та процентів протягом місяця,
наступного після подання декларації. Відповідно до частини 5
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної обставини платник
податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб,
винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого
податку.
За Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування або процентів не ставиться у залежність від тієї
обставини, чи був податковим органом поданий територіальному
органу Державного казначейства України відповідний висновок.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з несвоєчасним
відшкодуванням податку на додану вартість на його суму позивачем
нараховано проценти у розмірі 151739,88 грн.
Матеріали справи також свідчать, що ДПІ у Печерському районі м.
Києва не вчинено будь-яких юридично значимих дій, спрямованих на
відшкодування зазначених сум, у зв’язку з чим і виник спір з
приводу їх стягнення.
Наведене дає касаційній інстанції підстави вважати помилковим
висновок господарського суду м. Києва у даній справі про
відсутність предмета спору між сторонами, у зв’язку з чим
оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа – направленню
до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-11, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укркожторг ” задовольнити.
Ухвалу від 06.08.2002 у справі № 11/161а господарського суду м.
Києва скасувати, справу передати на розгляд господарському суду
м. Києва.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
Н. Ткаченко