ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2002 Справа N 7/104/306п
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому ДП “Український науково-дослідний
судовому засіданні в м. конструкторсько-технологічний
Києві касаційну скаргу інститут джерел світла”
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10.04.2002
у справі
за позовом прокурора Київського району м.
Полтави в інтересах держави в
особі ДП “Український науково-
дослідний конструкторсько-
технологічний інститут джерел
світла”
до ВАТ “Полтавський завод
газорозрядних ламп”, Фонду
державного майна України
Про визнання права власності на приміщення та наказу Фонду
державного майна України від 23.11.95 № 37-АТ частково недійсним
УСТАНОВИВ:
У червні 2001 року прокурор Київського району м. Полтави в
інтересах держави в особі ДП “Український науково-дослідний
конструкторсько-технологічний інститут джерел світла” звернувся
до суду з позовною заявою до ВАТ “Полтавський завод
газорозрядних ламп”, в якій, посилаючись на порушення майнових
прав держави, просив визнати право власності на приміщення
корпусів № № 2,5,6,7, які розташовані на території ВАТ
“Полтавський завод газорозрядних ламп”. Крім того, прокурором
були заявлені додаткові вимоги про визнання недійсним п. 3
наказу Фонду державного майна України “Про перетворення
Полтавського заводу газорозрядних ламп у відкрите акціонерне
товариство” в частині затвердження статутного фонду ВАТ
“Полтавський завод газорозрядних ламп” до якого включена
вартість спірних корпусів.
У подальшому, ухвалою господарського суду Полтавської області
від 11.09.2001, було залучено до участі у справі в якості
другого відповідача Фонд державного майна України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2001
/суддя Іванко Л.А./, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 10.04.2002 /судді:
Горбачова Л.П. , Токар М.В., Плужник О.В./, у позові було
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить зазначені рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що при
розгляді даної справи, як в першій так і другій інстанції, було
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права.
Касаційною інстанцією у справі об’являлась перерва з 23.10.2002
на 30.10.2002.
Заслухавши пояснення представників ДП “Український науково-
дослідний конструкторсько-технологічний інститут джерел світла”
та Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи касаційної скарги суд вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України “Про приватизацію майна
державних підприємств” /в редакції, яка діяла на період
виникнення спору/ суб’єктами приватизації є, зокрема, державні
органи приватизації.
Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд
державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та
адміністративно-територіальних одиниць.
За приписом п. 4 ст. 12 цього ж Закону з моменту прийняття
рішення про приватизацію майна державного підприємства щодо
нього припиняється чинність частин третьої, п’ятої, шостої ст.
10, частини першої, третьої статті 12, частини другої статті 24,
частини третьої статті 25 Закону “Про підприємства в Українській
РСР” в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в
оренду, надання безоплатно, списання майна, в частині придбання
цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що
перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три
роки.
Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного
підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються
підприємством з дозволу Фонду державного майна України чи
відповідного місцевого органу приватизації.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
постановою КМ України від 15.05.95 № 343 Полтавський державний
завод газорозрядних ламп було включено до Переліку об’єктів, що
підлягали обов’язковій приватизації у 1995 році.
Фондом державного майна, в межах наданих законом повноважень,
було видано наказ № 68-ДП від 1.08.95 про приватизацію вказаного
заводу, на базі якого було створено ВАТ “Полтавський завод
газорозрядних ламп”.
Спірні приміщення корпусів № № 2, 5, 7 було включено до
статутного фонду наведеного товариства, який затверджено наказом
ФДМ України від 23.11.95 № 37-АТ “Про перетворення Полтавського
державного заводу газорозрядних ламп у відкрите акціонерне
товариство” /а.с. 54-55 /.
Дані приміщення увійшли і до Переліку нерухомого майна, що
передавались у власність ВАТ “Полтавський завод газорозрядних
ламп”, затвердженого Фондом.
Одночасно, у порядку розподілу державної власності, позивачу
було виділено корпус № 6, відокремлений від виробничих
приміщень, вартістю 17626 млн. крб., що підтверджується Планом
розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, актом
оцінки вартості цілісного майнового комплексу, актом від
11.12.95 - підписаним відповідними посадовими особами про
передачу на баланс позивача тільки приміщення інженерно-
лабораторної будівлі корпусу № 6, рішенням Полтавської міської
ради № 346 від 13.11.96 про вилучення, за клопотанням позивача,
із користування зазначеного товариства земельної ділянки площею
0,16 га, на якій розташовано корпус № 6.
При цьому, суд обгрунтовано, виходячи з положень ст. 4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та наведених норм Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств”, не поклав в основу
рішення відповідні акти, прийняті Міністерством машинобудування
військово-промислового комплексу та конверсії України, стосовно
спірних приміщень.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд повно і
всебічно з’ясував дійсні обставини справи, дав їм правильну
юридичну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про
недоведеність заявленого позову.
Підставно з рішенням суду погодився і суд другої інстанції.
Доводи скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП “Український науково-дослідний
конструкторсько-технологічний інститут джерел світла залишити
без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10.04.2002 без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук