ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2002                                       Справа N 36/307

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Перепічая В.С. (головуючого)

                         Вовка І.В.

                         Гончарука П. А.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу КП по утриманню житлового господарства Печерського району

м. Києва “Печерськжитло” на рішення господарського суду м. Києва

від  15.08.02  у  справі  за позовом КП по  утриманню  житлового

господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” до  ТОВ

“Печерський міст – Канцтовари”

про   зміну умов договору

                           УСТАНОВИВ:

У  травні  2002  року  КП  по утриманню  житлового  господарства

Печерського району м. Києва “Печерськжитло” звернулося до суду з

позовною  заявою до ТОВ “Печерський міст – Канцтовари”,  в  якій

просило затвердити п. 17 договору, яким встановити орендну плату

20 грн. за 1 м2 замість раніше встановлених 15 грн., посилаючись

на  ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального

майна”,  де зазначено, що розміри орендної плати щодо  об’єктів,

які перебувають у комунальній власності, встановлюються органами

місцевого самоврядування.

      Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.02  (суддя

Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати,

позов  задовольнити,  посилаючись  на  неправильне  застосування

судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи  та обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як  видно  з  матеріалів справи, дійсно за  договором  оренди  №

49/305  від 01.03.96, укладеним між сторонами, відповідачу  було

передано  у користування приміщення площею 485,8 м2 у будинку  №

34 по вул.Кіквідзе у м. Києві.

Строк дії договору було встановлено з 01.03.96 до 09.02.06 (а.с.

4-6  зв.). Передане в оренду приміщення відноситься до  об'єктів

права  комунальної власності територіальної громади  Печерського

району м. Києва, що сторонами не оспорювалось.

За  приписом ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         одностороння  відмова

від  виконання зобов'язання та одностороння зміна умов  договору

не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно  ж  до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про  місцеве

самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
         та ч. 2  ст.  19  Закону

України  “Про  оренду державного та комунального майна”  органам

місцевого  самоврядування  надано право  стосовно  об'єктів,  що

перебувають  у  комунальній  власності,  затверджувати  Методику

розрахунку та порядок використання орендної плати.

Крім  того,  ч. 2 ст. 21 наведеного Закону України  “Про  оренду

державного  та  комунального майна” передбачено  право  зміни  в

односторонньому порядку розміру орендної плати на вимогу  однієї

із  сторін  у  разі  зміни цін і тарифів та  в  інших  випадках,

передбачених законодавчими актами України.

Суд  на  зазначене та особливості регулювання орендних  відносин

щодо  комунальної власності належної уваги не звернув  і  дійшов

помилкового висновку, що внесення Рішенням № 11 ХІІ сесії  ХХІІІ

скликання Печерської районної ради м. Києва від 05.04.01 змін до

Методики  розрахунку  та порядку використання  плати  за  оренду

об'єктів,  що  належать до комунальної власності  територіальної

громади  Печерського  району м. Києва  щодо  встановлення  нової

орендної ставки, не вимагає перегляду вже укладених договорів  у

частині розміру орендної плати.

У  порушення  норм  процесуального права ст.ст.  32-34,  43  ГПК

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         суд не дослідив і не дав оцінки  посиланню

позивача  на  те,  що  п.  28 згадуваного  договору  оренди  теж

передбачалась  можливість зміни орендної плати  з  дня  введення

зазначених змін у дію.

У  ксерокопії ж приєднаного до справи договору оренди  наведений

пункт  відсутній, як і відсутній у справі проект зміни  позивача

до вказаного договору стосовно орендної плати.

За  таких  обставин, прийняте судом рішення визнати  законним  і

обґрунтованим  не  можна,  а  тому воно  підлягає  скасуванню  з

направленням справи на новий розгляд.

При  новому  розгляді  справи суду  слід  урахувати  наведене  і

вирішити    спір   відповідно   до   вимог   матеріального    та

процесуального права.

Керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,  111-9,  111-10—111-12  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   КП  по  утриманню  житлового   господарства

Печерського району м. Києва “Печерськжитло” задовольнити.

Рішення  господарського  суду м. Києва від  15.08.02  скасувати,

справу  передати  на  новий розгляд до суду першої  інстанції  в

іншому складі суду.

Головуючий     В.Перепічай

Судді:         І.Вовк

               П. Гончарук