Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY", м. Р-ськ
на постанову від ХХ.07.2002 р.
Р-ського апеляційного господарського суду
та ухвалу від ХХ.06.2002 р.
господарського суду м. Р-ська
у справі № Х1
господарського суду м. Р-ська
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY", м. Р-ськ
до державного комунального підприємства
"XXX", м. Р-ськ
про визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутні,
від відповідача присутній;
встановив:
Ухвалою господарського суду м. Р-ська від ХХ.06.02 припинено
провадження у справі про банкрутство державного комунального
підприємства "XXX" на підставі п. 7 ст. 5 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно вказаної норми положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що
є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них
виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів
місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.
Постановою Р-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.02
ухвалу господарського суду м. Р-ська від ХХ.06.02 залишено без
змін з огляду на те, що державне комунальне підприємство "XXX"
згідно статуту є державним комунальним підприємством, перебуває у
комунальній власності територіальної громади м. Р-ська та
засноване на міській комунальній власності і стосовно нього на
пленарному засіданні Р-ської міської ради прийнято рішення про
незастосування положень Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
У касаційній скарзі ініціюючий порушення справи про банкрутство
кредитор ТОВ "YYY" просить скасувати ухвалу господарського суду м.
Р-ська від ХХ.06.02 та постанову Р-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.07.02, посилаючись на те, що рішення
сесії Р-ської міської ради за № Х2 "Про питання банкрутства
комунальної власності територіальної громади м. Р-ська", за яким
положення Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не
застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами
права комунальної власності територіальної громади м. Р-ська
винесено ХХ.11.01, тобто після порушення справи щодо банкрутства
державного комунального підприємства "XXX", а тому суд не мав
підстав, на думку скаржника, керуватися цим рішенням.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що апеляційна скарга була
подана з порушенням вимог ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, однак
апеляційна інстанція не звернула на це уваги і розглянула скаргу
по суті.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи
касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Ухвалою господарського суду м. Р-ська від ХХ.09.01 порушено справу
про банкрутство державного комунального підприємства "XXX" за
заявою ТОВ "YYY", згідно якого кінотеатр "XXX" неспроможний
сплатити ТОВ "YYY" борг в сумі 51276,81 грн.
Судом проведено підготовче засідання, про що свідчить ухвала суду
від ХХ.10.01, і ухвалою суду від ХХ.06.02 провадження у справі
припинено на підставі п. 7 ст. 5 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
у підготовчому засіданні суд оцінює подані документи,
заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень
боржника. Однак, у даному випадку господарський суд не виконав
вказаних вимог Закону і не з'ясував право та підстави кредитора на
порушення справи про банкрутство.
Частина 3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачає за яких умов може
бути порушено справу про банкрутство, а ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено перелік документів, які має подати суду кредитор, що
ініціює порушення справи про банкрутство.
Кредитор насамперед має надати суду докази безспірності своїх
вимог до боржника і пред'явити документи, які б свідчили про те,
що його вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців
після встановленого для їх погашення строку.
До таких документів вказана норма Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
відносить
виконавчі документи, інкасові доручення (розпорядження) із
зазначенням дати прийняття цих документів банківською установою
боржника.
Кредитор - ТОВ "YYY" додало до заяви до суду лише рішення
господарських судів про стягнення з боржника коштів. Ні виконавчих
документів, ні розрахункових документів на підтвердження того, що
кредитор здійснював заходи, передбачені Законом для стягнення
коштів, кредитор не надав суду, тобто неплатоспроможність боржника
не підтверджена належними доказами.
Кредитор у заяві посилається на те, що він звертався до банку
боржника, однак задоволення своїх вимог не отримав. Документи на
підтвердження наведеного кредитор не подав. З яких підстав банк не
задовольнив вимоги кредитора у заяві кредитора не зазначено.
За таких підстав суд мав діяти відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, тобто повернути таку заяву кредитору.
Крім того, із заявою до суду про порушення справи про банкрутство
звернулося ТОВ "YYY". Рішення господарських судів, що надані до
заяви кредитора на підтвердження грошових вимог до боржника,
винесені на користь ТОВ "ZZZ". У додатках до заяви кредитора
відсутні документи, які б свідчили про правонаступництво
кредитора.
Отже, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, суд
поверхнево розглянув надані документи і не виконав дій,
передбачених ст.ст. 7,8,9 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У підготовчому засіданні суд не з'ясував підставність вимог
кредитора та доведеність ним неплатоспроможності боржника, а
касаційна інстанція, розглядаючи справу не звернула уваги на
вказані недоліки і не усунула їх.
Зважаючи на викладене, постанова Р-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.07.2002 та ухвала господарського суду
м. Р-ська від ХХ.06.02 підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий розгляд зі стадії підготовчого засідання суду.
Керуючись ст.ст. 111 - 9, 111 - 10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Р-ського апеляційного господарського суду від ХХ.07.02
та ухвалу господарського суду м. Р-ська від ХХ.06.02 скасувати.
Справу № Х1 передати на новий розгляд до господарського суду м.
Р-ська зі стадії підготовчого засідання суду.