ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N Д28/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача Кохан В.М. довіреність № 13832/10/100 від 26.04.02
від відповідача Іванченко О.Л. директор ПП “Агроуніверсалторг”
розглянув касаційну Державної податкової інспекції
скаргу у м. Дніпродзержинську
на постанову від 06.06. – 13.06.2002
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № Д28/35
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську Дніпропетровської
області
До приватного підприємства
“Агроуніверсалторг” м.
Дніпродзержинськ
товариства з обмеженою
відповідальністю “Ава-Люкс” м.
Дніпропетровськ
Про визнання угод недійсними
В С Т А Н О В И В:
Слухання справи відкладалось з 01.10.2002 на 29.10.2002.
В січні 2002 року Державною податковою інспекцією у м.
Дніпродзержинську пред’явлено позов до приватного підприємства
“Агроуніверсалторг”, товариства з обмеженою відповідальністю
“Ава-Люкс” про визнання недійсними договору № 3 від 15.01.2001
та договору № 176 від 15.11.2000, укладеного між сторонами, на
підставі ст.ст. 48, 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що договори укладено з
товариством з обмеженою відповідальністю “Ава-Люкс”, яке
ліквідовано, знято з обліку як платник ПДВ з 01.11.2001, а тому
не вправі було видавати податкові накладні, проводило діяльність
з метою, суперечною інтересам держави.
Крім того, позивач просив визнати ці договори недійсними як
такі, що не відповідають вимогам закону у зв’язку з відсутністю
в них істотних вимог.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.- 12.03.-15.03.2002 в позові про визнання угод недійсними
на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відмовлено у зв’язку з необгрунтованістю.
Договір № 3 від 15.01.2001 та договір № 176 від 15.11.2000 між
приватним підприємством “Агроуніверсалторг” та товариством з
обмеженою відповідальністю “Ава-Люкс” визнано неукладеними з тих
підстав, що в них відсутні істотні умови.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.-13.06.2002 (судді: Євстигнєєв О.С. - головуючий,
Тищик І.В., Чимбар Л.О.) рішення змінено.
В позові про визнання недійсними угод на підставі ст. 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відмовлено з урахуванням
надання приватним підприємством “Агроуніверсалторг” доказів, які
підтверджують наявність у договорах всіх істотних умов.
В частині відмови в позові по ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м.
Дніпродзержинську просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду у зв’язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
залишити без змін рішення господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Пред’являючи позов до приватного підприємства
“Агроуніверсалторг” та товариства з обмеженою відповідальністю
"Ава-Люкс” про визнання укладеними між сторонами договорів № 3
від 15.01.2001 та № 176 від 15.11.2000 недійсними, податкова
інспекція вказала, що вони не відповідають вимогам закону і
послалась на ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
суперечать інтересам держави, обгрунтовуючи вимоги ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Підстави для визнання угод недійсними за ст. 48 та 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є різними (угода не відповідає
вимогам закону і угода, яка укладена з метою, завідомо
суперечною інтересам держави).
Суд при розгляді справи не з’ясував вимог позивача, підстав для
визнання угоди недійсною.
Відмовляючи в позові про визнання укладених між відповідачами
угод недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
суд виходив з того, що позивачем вимоги
необгрунтовані.
Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком.
Проте судом не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний
розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
як це вимагається за правилами ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, судом не перевірені і не отримали оцінки викладені у
позовній заяві доводи податкової інспекції про те, що товариство
з обмеженою відповідальністю “Ава-Люкс” на час укладання спірних
угод ліквідовано (протокол зборів засновників ТОВ “Ава-Люкс” про
ліквідацію, довідка АКБ “Приватбанк” від 21.09.2000 про закриття
рахунку товариства у зв’язку з ліквідацією, заява ТОВ “Ава-Люкс”
до ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська від 15.10.99 з
проханням провести перевірку підприємства у зв’язку з
ліквідацією), знято з обліку як платник податків і зборів з
02.11.2000, податкові накладні видані особою, яка не є платником
податків з умислом на отримання прибутку від безпідставного
віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує
визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від
28.04.1978 із змінами та доповненнями “Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано,
що до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Суд не з’ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Судом при вирішенні спору не дана оцінка, що угоди і доповнення
до них укладались з товариством, яке ліквідоване відповідно до
наданих доказів, а тому висновок суду про відповідність цих угод
вимогам закону є помилковим.
З урахуванням викладеного постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5 111-7 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську Дніпропетровської області задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.–13.06.2002 та рішення від 26.02.-12.03.-15.03.2002
господарського суду Дніпропетровської області у справі № Д28/35
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Н. Кочерова
С у д д і: В. Рибак
А. Уліцький