ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N Д28/34
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
Суддів Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю Кохан В.М. за доруч. № 13832/10/100 від
представників 26.09.02
сторін:
від позивача Іванченко О.А. директор ПП
“Агроуніверсалторг”
від відповідача Державної податкової інспекції у м.
розглянув Дніпродзержинську Дніпропетровської області
касаційну скаргу
на постанову від 06.06.-13.06.2002
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
господарського суду Дніпропетровської області
у справі № Д28/34
за позовом Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську Дніпропетровської області
до приватного підприємства
“Агроуніверсалторг”, м. Дніпродзержинськ
приватного підприємства
“Сільськогосподарське підприємство
“Дарума”, м. Харків
Про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Слухання справи з 01.10.02 відкладалось на 29.10.02.
В січні 2002 року Державна податкова інспекція у м.
Дніпродзержинську пред’явила в суді позов до приватного
підприємства “Агроуніверсалторг”, приватного підприємства
“Сільськогосподарське підприємство “Дарума” про визнання
недійсним договору № 17 від 15.10.2001, укладеного між
сторонами, на підставі ст.ст. 48,49 Цивільного кодексу України (
435-15 ).
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що договір укладено з ПП
“Сільськогосподарське підприємство “Дарума” яке ліквідоване, не
є платником податку на додану вартість, не вправі було видавати
податкові накладні, яке проводило діяльність, з метою,
суперечною інтересам держави.
Крім того, позивач просив визнати цей договір недійсним як
такий, що не відповідає вимогам закону, а саме відсутні істотні
умови договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.-12.03.-15.03.2002 (суддя Сизько І.А.) в позові про
визнання договору недійсним на підставі ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відмовлено у зв’язку з
необгрунтованістю.
Договір № 17 від 15.10.01 між приватним підприємством
“Агроуніверсалторг” та приватним підприємством
“Сільськогосподарським підприємством “Дарума” визнано
неукладеним з тих підстав, що у договорі відсутні істотні умови.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.-13.06.2002 (судді: Євстигнеєв О.С - головуючий, Тищик
І.В., Чимбар Л.О.) рішення змінено.
В позові про визнання недійсним договору на підставі ст. 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відмовлено з урахуванням
надання приватним підприємством “Агроуніверсалторг” доказів, які
підтверджують наявність у договорі всіх істотних умов.
В частині відмови в позові по ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м.
Дніпродзержинську просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду у зв’язку з порушенням вимог ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і
залишити без змін рішення господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Пред’являючи позов до приватного підприємства
“Агроуніверсалторг” та приватного підприємства
“Сільськогосподарське підприємство “Дарума” про визнання
укладеного між ними 15.10.01 договору недійсним, державна
податкова інспекція вказала, що він не відповідає вимогам закону
і послалась на ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
суперечить інтересам держави, обргунтовуючи вимоги ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Підстави для визнання угод недійсними за ст. 48 та ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є різними (угода не
відповідає вимогам закону і угода, яка укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави).
Суд при розгляді справи не з’ясував вимог позивача, підстав для
визнання угоди недійсною.
Відмовляючи в позові про визнання укладеної між відповідачами
угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суд виходив з того, що позивачем вимоги
необгрунтовані.
Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком.
Проте судом не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний
розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
як це вимагається за правилами ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, судом не перевірені та не отримали оцінки викладені у
позовній заяві доводи податкової інспекції про те, що рішенням
арбітражного суду Харківської області від 05.06.2001 року
скасовано державну реєстрацію приватного підприємства
“Сільськогосподарського підприємства “Дарума” у зв’язку з тим,
що з 1999 року воно не надавало звітів про свою фінансову
діяльність та інших документів, пов’язаних зі сплатою податків
та обов’язкових платежів. Державною податковою інспекцію
Фрунзенського району м. Харкова знято з обліку 08.07.2001, а
тому не могло видавати податкові накладні приватному
підприємству “Агроуніверсалторг”.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує
визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від
28.04.1978 із змінами та доповненнями “Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
вказано,
що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Суд не з’ясував обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
призвело до висновку, з яким Вищий господарський суд України
погодитись не може.
Судом при вирішені спору не дана оцінка, що угода і доповнення
до неї укладені з товариством, яке ліквідоване відповідно до
наданих доказів, а тому висновок суду про відповідність цих угод
вимогам закону є помилковим.
З урахуванням викладеного, постановлені судові рішення
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішувати спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську Дніпропетровської області задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.06.-13.06.2002 та рішення від 26.02.-12.03.-15.03.2002
господарського суду Дніпропетровської області у справі № Д28/34
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький