ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N Б-7386/2-19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чабана В.В.,
суддів: Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Харківської об'єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на ухвалу господарського суду Харківської
області від 28.05.2002
у справі № Б -7386/2-19
господарського суду Харківської області
за заявою Харківської об'єднаної державної
податкової інспекції
до Малого колективного підприємства
“Флора” (далі за текстом - МКП
“Флора”)
про визнання банкрутом
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача - Сліденко А.В. за довіреністю від 28.10.2002 №
12359/674/10/10-014
відповідача не з’явились
Харківська ОДПІ звернулась до господарського суду Харківської
області з позовною заявою
про порушення справи про банкрутство
МКП “Флора” на підставі ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі за текстом - Закон).
Ухвалою господарського суду Харківської від 28.05.2002 області
(суддя Міньковський С.В.) податковій інспекції відмовлено в
прийнятті вказаної заяви на підставі абз. 4 п. 2 ст. 8 Закону.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Харківська ОДПІ подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського
суду Харківської області від 28.05.2002 про відмову у прийнятті
заяви про порушення справи про банкрутство МКП “Флора”.
На думку заявника скарги, судом допущено порушення норм
матеріального та процесуального права, встановлені Законом
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши представника Харківської ОДПІ, який підтримав
касаційну скаргу, проаналізувавши правильність застосування
місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Господарський суд Харківської області, виносячи ухвалу про
відмову у прийнятті заяви про порушення у справі про банкрутство
МКП “Флора”, дійшов висновку, що позивачем порушено абз. 4 п. 2
ст. 8 Закону.
Підстави для порушення справи про банкрутство, в тому числі й
щодо платника податків, викладені в ст. 6 Закону. Справа про
банкрутство платника податків за заявою ДПІ порушується, якщо
безспірні вимоги цього органу сукупно складають не менше
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були
сплачені платником податків протягом трьох місяців після
встановленого для їх погашення строку.
За змістом ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними
цільовими фондами” безспірними вимогами органу стягнення
обов'язкових платежів слід вважати узгоджену суму податкового
зобов'язання. Отже, згідно цього припису, узгоджена сума
податкового зобов'язання визначається сумою податкового боргу
платника податків.
Розмір податкового боргу має бути визначений без суми пені та
штрафних санкцій.
Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство, МКП
"Флора”, як платник податків, знаходиться на обліку у
Харківській ОДПІ у Харківській області.
Станом на 10.04.2002 МКП “Флора” має заборгованість перед
бюджетом у загальному розмірі 26 6971, 29 грн., у тому числі
недоїмка - 266 294, 29 грн., пеня - 677 грн.
Основна заборгованість підприємства виникла за рішенням про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій №
212-233/22669821-3494, яке прийнято 30.03.2001. Сума
заборгованості за вказаним рішенням складає 265 770, 00 грн. Між
тим у боржника перед кредитором сукупно по основному грошовому
зобов'язанню вимога становить лише 2 686,29 грн. Вказана сума
заборгованості не сплачена. Розрахунковий рахунок платника
закрито 29.12.2001.
За даними фінансового звіту суб'єкта підприємницької діяльності,
підприємство має основних засобів на суму 0,354 тис.грн. готової
продукції - на суму 0,8 тис.грн.
Отже, на день порушення справи про банкрутство зобов'язання
боржника складають менше трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати.
Щодо застосування положень Декрету Кабінету Міністрів України
від 21.01.1993 № 8-93 “Про стягнення не внесених у строк
податків і неподаткових платежів” колегія суддів зазначає, що
згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платежів податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” змінено правовий механізм стягнення недоїмок за
обов'язковими платежами, об'єктивно змінились і визначення
безспірної вимоги органу стягнення цих платежів та
документальний порядок їх підтвердження.
Отже, безспірною вимогою органу стягнення слід вважати узгоджену
суму податкового зобов'язання, яка за вказаним Законом
визнається податковим боргом.
Виходячи з наведеного, заява про порушення справи про
банкрутство подана з порушенням приписів ст.ст. 6, 7 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки безспірні вимоги кредитора
до боржника становлять менше трьохсот мінімальних розмірів
заробітної плати.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що ухвала місцевого господарського суду є
законною.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні касаційної скарги Харківської об'єднаної
державної податкової інстанції № 507/10-014 від 14.08.2002
відмовити, а ухвалу господарського суду Харківської області від
28.05.2002 по справі № Б-7386/2-19 залишити без змін.
2. Матеріали справи № Б-7386/2-19 спрямувати до господарського
суду Харківської області.
Головуючий – суддя В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун