ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N 20-7/1201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чабана В.В.,
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі),
Чупруна В.Д.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Ленінському районі м. Севастополя
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.05.02
у справі № 20-7/1201
господарського суду м. Севастополя
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Нафта-Крим”
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача - Руденко А.В. за дов. від 13.05.2002 № 311
відповідача не з’явились
До господарського суду м. Севастополя подано позовну заяву ТОВ
“Нафта – Крим”
про визнання недійсним рішення ДПІ в Ленінському районі
м. Севастополя від 01.08.2001 № 23-3/31156013/951 про
застосування фінансових санкцій в сумі 612 707, 00 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20-24.09.2001 у
справі № 20-7/1201 (суддя Гонтар В.І.) частково задоволено позов
ТОВ “Нафта-Крим”, визнано недійсним рішення ДПІ в Ленінському
районі м. Севастополя № 23-3/31156013/951 від 01.08.2001 про
застосування до ТОВ “Нафта-Крим” фінансових санкцій у частині
двократного розміру вартості неоприбуткованого товару в сумі 153
120, 00 грн., донарахованого податку на прибуток в сумі 60 030,
00 грн., фінансових санкцій в сумі 6 303,03 грн., донарахованого
ПДВ в сумі 66 711, 73 грн. та стягнення штрафу в сумі 18 862, 00
грн., в іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.05.2002 (судді: Сотула В.В., Горошко Н.П. , Заплава Л.Н.)
рішення господарського суду змінено та визнано недійсним рішення
ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 01.08.2000 № 23-
3/31156013/951 про застосування фінансових санкцій до ТОВ “Нафта-
Крим” в частині двократного розміру вартості неоприбуткованого
товару в сумі 453 120, 00 грн., донарахованого податку на
прибуток в сумі 53 638, 83 грн. та стягнення фінансових санкцій
в сумі 566 389, 00 грн., донарахованого податку на додану
вартість в сумі 66 487, 36 грн. та стягнення фінансових санкцій
в сумі 1 763 584 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДПІ звернулась із
касаційною скаргою, зазначивши, що постанова винесена з
порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню
з наступних підстав.
При здійсненні перевірки ТОВ “Нафта-Крим” працівниками ДПІ в
Ленінському районі м. Севастополя, встановлено факт
неоприбуткування ПММ за період з 06.10.2000 по 16.10.2000 на
суму 188, 8 тис.грн. при відсутності первинних документів, які
дають право на реалізацію товару (пп. 2.1.1, 2.1.2 та 2.5.4
акту), внаслідок чого застосовано фінансові санкції в
двократному розмірі неоприбуткованого товару в сумі 453 120, 00
грн.
Відображення в даних бухгалтерського і податкового обліку
реалізації неоприбуткованого товару, як комісійного призвело до
того, що в податковий кредит було безпідставно віднесено суму
ПДВ у розмірі 37 768, 07 грн., нібито отриманого від ТОВ “Альфа-
Нафта” товару, що стало наслідком застосування фінансових
санкцій у розмірі 25% від зазначеної суми, що становить 9 442,
02 грн.
Реалізація неоприбуткованого товару на суму 188 840, 34 грн. та
подальше відображення, як реалізації комісійного товару,
призвело до заниження податку на прибуток на суму 56 652, 10
грн.
Під час перевірки встановлено нестачу ПММ на 8 АЗС та АГЗС, що
належали ТОВ “Нафта-Крим”, а саме дизельного пального, масла та
газу на загальну суму 26 511, 00 грн., у тому числі ПДВ в
розмірі 5 302, 20 грн.
ДПІ вважає, що апеляційним судом не прийнято до уваги той факт,
що ТОВ “Нафта-Крим” не надавало послуги по транспортному чи
туристичному обслуговуванню громадян та організацій, а отже,
нарахування амортизації на невиробничі фонди, які відображені в
декларації по податку на прибуток ТОВ “Нафта-Крим” за І квартал
2001 р. - є необґрунтованим.
Заслухавши заперечення представника від позивача,
проаналізувавши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ВСТАНОВИЛА:
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.
Севастополя проведено позапланову тематичну перевірку ТОВ “Нафта-
Крим” з питання дотримання вимог податкового законодавства за
період з 20.09.2000 – 01.04.2001.
Перевіркою було встановлено, що ТОВ “Нафта-Крим” здійснювало
оптову та роздрібну торгівлю ПММ. За результатами перевірки
складено акт № 23-3/17061/10 від 27.07.2001, яким виявлено
порушення податкового законодавства.
Рішенням ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 23-
3/31156013/951 від 01.08.2001 до ТОВ “Нафта-Крим” застосовано
фінансові санкції на суму 612 707, 00 грн.
У рішенні місцевого господарського суду та в постанові
апеляційного суду щодо реалізації неврахованих ПММ та
застосування штрафних санкцій у сумі 453 120, 00 грн. відповідно
до ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2000 зазначено, що весь
реалізований товар підтверджується первинними документами та
оприбуткований за бухгалтерськім обліком.
Висновки суду першої інстанції щодо відповідності вимогам
чинного законодавства ведення бухгалтерського обліку -
реалізованого товару не можна вважати такими, що ґрунтуються на
всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин
справи, що мають значення для правильного вирішення спору та
оцінці всіх доказів у справі.
Так, згідно пп. 2.1.1., 2.1.2 та 2.5.4 акту встановлено
неоприбутковання за бухгалтерським обліком ПММ на суму 188,8
тис.грн. Факт придбання зазначеної кількості ПММ не
підтверджується договорами, товарно-транспортними, видатковими
та податковими накладними.
Так, згідно пп. 4.1.4.1 п. 4.1.4 ст. 4 “Інструкції про порядок
прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти та
нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”,
затвердженої наказом Державного комітету нафтової, газової та
нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки
України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по
стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного
комітету статистики України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122,
зареєстрованої Міністерством юстиції України 07.10.1999 під №
685/3978 (надалі - Інструкція від 02.04.1998), на всіх
підприємствах по забезпеченню нафтопродуктами ведеться облік
нафтопродуктів із записом у журналі замірів нафтопродуктів у
резервуарах по формі № 7-НП у кожному резервуарі окремо.
Даний журнал предметом дослідження як місцевого, так і
апеляційного господарського суду не був.
До матеріалів справи апеляційним судом залучено висновок судово-
бухгалтерської експертизи № 286 від 08.01.2002. Так, експертом
встановлено, що первинні документи, що відображають прихід на
АЗС ТОВ “Нафта-Крим” комісійних нафтопродуктів за період з
06.10.2000 – 07.10.2000, на вивчення не надавались.
В судових актах зроблено висновок про відсутність заниження
валового доходу на суму 188 840, 34 грн., як дохід від
реалізації товару, не оприбуткованого за податковим та
бухгалтерським обліком, та завищення податкового кредиту ТОВ
“Нафта-Крим” на суму 37 768, 07 грн.
Колегія суддів вважає, що такий висновок не відповідає фактичним
обставинам, оскільки передача комісійного палива, визначена ч. 3
пп. 2.1.2 п. 2.1 акту від 27.07.2001, на АЗС ТОВ “Нафта-Крим”
первинними документами не підтверджується.
Згідно п. п. 2.3.2 п. 2.3 акту перевірки ДПІ в Ленінському
районі м. Севастополя встановлено безпідставне нарахування
амортизації на невиробничі фонди, відображені в декларації по
податку на прибуток ТОВ “Нафта-Крим” за І квартал 2001 р.,
зменшивши оподаткований прибуток на 2 973, 96 грн.
Висновки суду першої та апеляційної інстанції про зменшення
податку на прибуток у сумі 3 973, 96 грн. мотивовані на підставі
пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та на підставі наказу № 1
від 07.10.2000, угоди № 1/10-НК від 06.10.2000, № 2/10-НК від
06.10.2000, № 3/10-НК від 06.10.2000.
Колегія суддів зазначає, що місцевим та апеляційним судом не
взято до уваги угоди № 1/10-НК від 06.10.2000, № 2/10-НК від
06.10.2000, № 3/10-НК від 06.10.2000.
За таких обставин, висновок у судових актах щодо обґрунтованості
нарахування амортизації не є таким, що ґрунтується на всебічному
і повному дослідженні всіх обставин справи.
Викладене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а отже і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки в силу частини 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя від 13.09.2002 № 14119/10/10-0211
задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.05.02 та рішення господарського суду
м. Севастополя від 20-24.09.2001 у справі № 20-7/1201, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Головуючий - суддя В.Чабан
Судді: Б.Грек
В.Чупрун