ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N 2/268
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької
міської ради
на постанову від 09.01.2002 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/268 господарського суду
Чернівецької області
за позовом Виконавчого комітету Чернівецької
міської ради (далі – ВК
Чернівецької МР)
До 1. Спільного підприємства “Ринок
Буковинський” (далі – СП “Ринок
Буковинський”);
2. Приватного підприємця Кіяшко
Лариси Орестівни (далі – ПП Кіяшко
Л.О.)
про визнання недійсним договору
в судовому засіданні взяли Бабіна І.В. – дов. від 15.05.2002
участь представники: р.
від позивача: № 8/18-356;
від відповідача 1: Рудейчук І.Ф. – дов. від
від відповідача 2: 15.05.2002р.
№ 8/18-349
не з’явилися
Лютікова Н.О. – дов. від 28.10.2002
р.
№ 13552
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., доводи представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ВК Чернівецької МР звернувся до господарського суду Чернівецької
області з позовом про визнання недійсним договору.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що договір від 31.07.1998 р.
№ 60, укладений між СП “Ринок Буковинський” та ПП Кіяшко Л.О.
про надання торгівельної площі 36 м2 для організації торгівлі в
павільйоні № 54, є фактично договором, згідно якого СП “Ринок
Буковинський” надав в користування земельну ділянку ПП Кіяшко
Л.О. на території мікроринку на розі вул. Комарова-Стасюка,
порушує права позивача як власника земельної ділянки, оскільки:
укладаючи вказаний договір, відповідач-1 не набув права
користування земельною ділянкою і рішення ВК Чернівецької МР
щодо укладення договору оренди на згадану вище земельну ділянку
з СП “Ринок Буковинський” з 1995 по 1999 р.р. не приймалося.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.10.2001
р. (суддя – Скрипничук І.В.) позовні вимоги задоволені в повному
обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 22 Земельного
кодексу України право користування наданою земельною ділянкою
виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж
земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання
документу, що посвідчує це право.
На момент укладення спірного договору такого документу не було.
Рішення ВК Чернівецької МР щодо укладення договору оренди на
земельну ділянку з відповідачем-1 з 1995 по 1999 р.р. не
приймалося.
Крім того, при укладенні спірного договору, земельна ділянка
знаходилася у користуванні ТОВ “Надіна” і, ні відповідач-1, ні
ТОВ “Надіна” не погоджували з позивачем питання щодо укладання
такого договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.01.2002 р. (судді – Кузь В.Л., Онишкевич В.В., Бойко С.М.)
апеляційна скарга ПП Кіяшко Л.О. на рішення господарського суду
Чернівецької області від 16.10.2001 р. була задоволена, а
вказане рішення – скасовано.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що предметом
договору № 60 від 31.07.1998 р. є надання торгівельної площі 36
м2 для організації торгівлі в павільйоні № 54 і, що
взаємовідносини сторін, які випливають з цього договору не мають
жодного відношення до позивача по даній справі, оскільки чинне
законодавство України, зокрема, Закон України “Про
підприємництво” ( 698-12 ) (698-12)
(ст. 3), передбачає свободу
підприємницької діяльності, яка не суперечить законодавству
України. Згідно ст. 15 Закону України “Про підприємництво”
( 698-12 ) (698-12)
втручання державних органів в господарську
діяльність підприємців не допускається.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, позивач просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 09.01.2002 р., посилаючись
на порушення судом норм матеріального права при її прийнятті.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Разом з тим, оскаржувані постанова та рішення прийняті судом за
неповно встановлених обставин справи, без здійснення належної
оцінки тих обставин справи, які встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернівецького
міськвиконкому № 354 від 27.08.1994 р.(а.с. 2) СП
“Буковина-Трейдінг” надано дозвіл на будівництво мікро ринку для
торгівлі промисловими та сільськогосподарськими товарами і
виділено для цього земельну ділянку.
Рішенням Чернівецького міськвиконкому № 569/17 від 15.08.1995 р.
затверджене розпорядження голови міськвиконкому № 261-р від
13.07.1995 р., за яким проведена заміна в орендному користуванні
ринком “Буковинський”, замість СП “Буковина-Трейдінг” орендарем
стало ТОВ “Надіна” та за договором від 02.08.1995 р. орендарю
надано дозвіл на встановлення кіосків та павільйонів, згідно
проектної документації.
23.09.1997 р. зареєстроване СП “Ринок Буковинський”, засновником
якого є ТОВ “Надіна”.
31.07.1998 р. між СП “Ринок Буковинський” і ПП Кіяшко Л.О. –
позивачем у справі, укладено договір № 60 оренди торгового місця
та використання площі павільйону № 54, на виконання умов якого
за власні кошти здійснив будівництво цегляного павільйону.
Державна приймальна комісія, яка призначена Чернівецькою
міськрадою згідно акту № 423 від 25.01.1999 р., прийняла
рішення, що приміщення павільйону № 54 готове до введення в
експлуатацію.
Комісією також зазначено, що цей акт може служити основою для
реєстрації об’єкта як колективної або приватної власності у
відповідних державних органах.
Питання користування земельною ділянкою відноситься до
компетенції органів місцевого самоврядування й не може
передаватися засновником на підставі установчих документів.
Отже, судам першої та апеляційної інстанції необхідно з’ясувати,
яким правовим актом регулюється порядок та умови укладення
договору № 60 від 31.07.1998 р. між СП “Ринок Буковинський” та
ПП Кіяшко Л.О., що є предметом даного договору. А також,
необхідно з’ясувати правову природу відносин між СП “Ринок
Буковинський” та ПП Кіяшко Л.О.
Тому, зазначений юридичний висновок апеляційного суду є
неповним.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір відповідно вимог чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської
ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.01.2002 р. у справі № 2/268 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.01.2002 р. у справі № 2/268 скасувати.
3. Рішення господарського суду Чернівецької області від
16.10.2001 р. у справі № 2/268 скасувати.
4. Справу № 2/268 направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.