ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.10.2002 N 7/251-7/229
Вищий господарський суд України розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Галицького районного
управління Пенсійного фонду України, м. Львів на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2002 у
справі N 7/251-7/229 Господарського суду Львівської області за
заявою Державної податкової інспекції у Галицькому районі
м. Львова до ДП "І... завод" ВАТ "І..." про визнання банкрутом,
постановою арбітражного суду Львівської області від 14-19.06.2001
ДП "І... завод" ВАТ "І..." визнано банкрутом.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2002
затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, а також
прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи - ДП "І... завод"
ВАТ "І...", у зв'язку з чим провадження у справі припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 ухвалу господарського суду Львівської області від
29.01.2002 залишено без змін, а апеляційну скаргу Галицького
районного управління Пенсійного Фонду - без задоволення.
Управління Пенсійного фонду у Галицькому районі м. Львова
вважає, що постанова апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню, оскільки її прийнято з порушенням норм матеріального
права.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дав невірне
тлумачення правової природи дочірнього підприємства, яким є
підприємство-банкрут, у зв'язку з чим не дослідив правові
відносини, що виникають між підприємством-засновником та дочірнім
підприємством щодо їх субсидіарної відповідальності за борговими
зобов'язаннями. Тому апеляційним судом неправомірно підтверджено
позицію місцевого господарського суду в частині припинення
провадження у справі, та як наслідок - усунення від сплати
податкового боргу засновника дочірнього підприємства - ВАТ "І...".
Заслухавши представника Управління Пенсійного фонду у
Галицькому районі м. Львова, який підтримав касаційну скаргу,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України
В С Т А Н О В И Л А:
Звертаючись з касаційною скаргою, Управління Пенсійного фонду
в Галицькому районі м. Львова посилається на норми законодавства,
які регулюють правовий статус дочірніх підприємств, та доходить
висновку про субсидіарну відповідальність підприємства-засновника
ВАТ "І..." щодо боргових зобов'язань підприємства-банкрута, яким є
підприємство "І... завод" ВАТ "І...".
У ч. 5 ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що ліквідатор має право заявити вимоги до
третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням
його до банкрутства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 32 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 65, 66, 75 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, а також згідно з установчими документами
юридичної особи суб'єкта банкрутства треті особи можуть нести
субсидіарну або солідарну відповідальність за зобов'язаннями
банкрута. За вимогами ліквідатора ці особи мають своїми активами
брати участь у формуванні ліквідаційної маси, якщо майнових
активів банкрута "бракує для повного задоволення вимог сукупності
його кредиторів.
Правової підстави для застосування матеріальної субсидіарної
відповідальності засновників або учасників юридичної особи у разі
визнання її банкрутом чинним законодавством не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство
"І... завод" ВАТ "І..." створено на підставі майна, яке належить
ВАТ "І...".
Відповідно до п. 1.1 Статуту зазначено, що ВАТ "І..." не
відповідає за зобов'язаннями дочірнього підприємства, а дочірнє
підприємство не відповідає за зобов'язаннями ВАТ "І...".
Таким чином, установчими документами дочірнього підприємства
закріплено правовий статус майна, переданого йому ВАТ "І...", що
передбачає володіння і користування цим майном на праві повного
господарського відання.
Оскільки ДП "І... завод" ВАТ "І..." є окремою юридичною
особою, у зв'язку з чим відповідає за борговими зобов'язаннями
належним йому майном, апеляційний господарський суд правомірно
дійшов висновку про те, що усі види майнових активів ДП
"І... завод" були включені до складу ліквідаційної маси, а
проведені розрахунки з кредиторами відповідають ст. 31 "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
За таких обставин судова колегія доходить висновку, що
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
28.05.2002 відповідає вимогам чинного законодавства, та не
вбачається підстав для її скасування.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 28.05.2002 у справі
N 7/251-7/229 - без змін.
"Вісник господарського судочинства",
1/2003