ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2002 Справа N 11/44-0
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у
справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Каховського колективного
судовому засіданні матеріали торгівельно-виробничого
касаційної скарги підприємства “Меліоратор”
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від
21.08.2002
у справі № 11/44-0
господарського суду Херсонської області
за позовом Каховського колективного
торгівельно-виробничого
підприємства “Меліоратор”
до Каховської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним рішення ДПІ,
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – Форощук О.І. за дов. № 28 від 10.06.2002
відповідача – не з’явилися
В судовому засіданні оголошувалася перерва.
Каховським КТВП “Меліоратор” заявлено позов
про визнання недійсним рішення Каховської ОДПІ
№ 223-23-1-01038074/962 від 27.02.2002 в частині:
- застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість у
розмірі 1 530 грн., залишивши штрафні санкції по цьому податку у
розмірі 170 грн.;
- застосування штрафних санкцій по збору на розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 340 грн.,
залишивши штрафні санкції по цьому збору у розмірі 170 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Каховське КТВП “Меліоратор”
посилалося на те, що нарахування штрафних санкцій у додатках № 9
та № 8 до акту перевірки № 962 від 18.02.2002 Каховської ОДПІ
зроблено всупереч вимогам п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України від
20.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі за текстом – Закон України № 2181-
ІІІ), оскільки цим Законом не передбачається нарахування
штрафних санкцій у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів
громадян, що складає 170 грн. за кожний податковий період
несплати податку та збору, а ця сума є мінімальною стосовно всіх
податкових періодів, зазначаючи при цьому, у цьому Законі
визначення “кожний податковий період” має значення лише при
нарахуванні штрафу у розмірі 5 % від сум недоплати.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2002
(суддя Чернявський В.В.) у справі № 11/44-0 в позові відмовлено.
За результатами апеляційного провадження, Одеським апеляційним
господарським судом прийнято постанову від 21.08.2002
(головуючий – суддя Туренко В.Б., судді: Бандура Л.І., Поліщук
А.В.), якою оскаржуване рішення місцевого господарського суду
залишено без змін, а апеляційну скаргу Каховського КТВП
“Меліоратор” – без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішенням та
постановою, Каховське КТВП “Меліоратор” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Херсонської області від 26.06.2002
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.08.2002 – скасувати та задовольнити вимоги, заявлені в
позові.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу Каховське КТВП “Меліоратор”
посилається на те, що оскаржувані судові акти прийнято з
порушенням норм матеріального права з наступних підстав.
На думку заявника, спірним питанням є трактування і застосування
змісту п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, за яким у
разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов’язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 ст. 4 цього Закону,
такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі
п’яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п’яти відсотків
такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Заявник вважає, що визначення норми Закону України № 2181-ІІІ
“за кожний з податкових періодів”, має відношення тільки щодо
зобов’язання платника податків сплатити штраф у розмірі п’яти
відсотків від суми несплати будь-якого податку, збору
(обов’язкового платежу), та ніякого відношення не має щодо
зобов’язання платника податків сплачувати штраф у розмірі не
більше двадцяти п’яти відсотків такої суми, і разом з цим,
ніякого відношення не має щодо зобов’язання платника податків
сплатити штраф у розмірі не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Заслухавши представника від позивача, який підтримав касаційну
скаргу, проаналізувавши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Каховською ОДПІ проведено перевірку фінансово-господарської
діяльності Каховське КТВП “Меліоратор” та складено акт № 962 від
18.02.2002, на підставі якого прийнято рішення № 223-23-1-
01038074/962 від 27.02.2002 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення за порушення
п. п. 5.4.9 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами
та доповненнями); п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п. 7.4.4 ст. 7 Закону
України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями); ст. 15
Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 “Про
місцеві податки і збори”; ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів від
26.12.1992 № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
; ст.ст. 5, 6 Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ
“Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів” із відповідними змінами та
доповненнями. Спірним рішенням донараховано:
- податок на прибуток в сумі 166, 20 грн.;
- податок на додану вартість в сумі 222 грн.;
- прибутковий податок з громадян в сумі 581, 63 грн.;
- комунальний податок в сумі 15, 30 грн.;
- податок на транспорт в сумі 15, 00 грн.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України № 168/97-ВР,
п. п. 17.1.1 – 17.1.3 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, ст. 1
Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню
обігу готівки” до Каховським КТВП “Меліоратор” застосовано
штрафні (фінансові) санкції по:
- податку на додану вартість в розмірі 1530 грн.;
- збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в
розмірі 340 грн.;
- податку на прибуток в розмірі 170 грн.;
- комунальному податку в розмірі 170 грн.;
- податку з власників транспортних засобів в розмірі 340 грн.;
- 25 % від перевищення строків надання під звіт готівки, що
складає 25, 63 грн.
Приймаючи судове рішення місцевий господарський суд виходив з
того, що відповідно до п. п. 17.3.1 ст. 17 Закону України № 2181-
ІІІ штраф нараховується в зв’язку з недоплатою у кожному з
податкових періодів, в яких виявлено недоплату, мінімальний
розмір такого штрафу – 170 грн. (десять неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян), а тому судом визнано таким, що
відповідає вимогам цієї статті, нарахування позивачеві дев’яти
штрафів у мінімальному розмірі – 170 грн. у зв’язку з виявленою
недоплату податку на додану вартість у дев’яти податкових
періодах та двох штрафів у мінімальному розмірі – 170 грн. у
зв’язку з виявленою недоплатою на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства у двох податкових періодах – 170 грн.
штрафів за недоплати у цих періодах).
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження,
погодився з висновками місцевого господарського суду з тих же
мотивів. Щодо посилання позивача на п. п. 4.4.1 ст. 4 Закону
України № 2181-ІІІ, судом зроблено висновок, що саме позивач
допускається вільного тлумачення вказаної норми, а не норма
Закону припускає неоднозначного її трактування, а тому підстав
для застосування п. п. 4.4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ
відсутні.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи встановила, що ні
місцевим ні апеляційним господарськими судами не було перевірено
правильність проведення розрахунку щодо нарахування розмірів
штрафних санкцій при застосуванні положень ст. 17 Закону України
№ 2181-ІІІ, оскільки доводи позивача стосовно безпідставного
проведення податковим органом розрахунку штрафних санкцій в
розмірі 1530 грн. були залишені судами поза межами правового
дослідження при з’ясуванні фактичних обставин справи.
Викладене свідчить про неповне з’ясування судами першої та
апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а отже і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 108, 111-5, 111-7, 111-8, п.
3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Каховського колективного торгівельно-
виробничого підприємства “Меліоратор” від 19.09.2002 –
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від
26.06.2002 та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 21.08.2002 у справі № 11/44-0 – скасувати, а справу
передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3. Матеріали справи № 11/44-0 надіслати до господарського суду
Херсонської області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко